2018-04-15 09:48:00

“Amoris laetitia”. З Папою Франциском про радість любові (13)


Розпочинаємо ознайомлення з другою частиною другого розділу Апостольського напоумлення Папи Франциска “Amoris Laetitia”, в якому він описує актуальну дійсність подружнього і сімейного життя. Ця частина називається «Деякі виклики».

В 50-му пункті Папа Франциск зазначає, що під час Синоду Єпископів, його учасники вказали на численні ситуації, які сьогодні ставлять перед сім’ями нові виклики. Багато єпископів підкреслили виклик виховання, адже у наш час функція виховання є досить проблематичною, причиною чого є також й те, що батьки повертаються з роботи втомлені та без бажання спілкуватись, втратилась традиція спільного споживання їжі, натомість зростає кількість розваг, окрім телебачення, які відволікають батьків від спільного проведення часу та спілкування.

Усе це вчиняє передавання віри від батьків до дітей значно важчим. Іншим викликом, на який звернули свою увагу єпископи Синоду – це велика тривога. Мова йде про те, що сьогодні люди надто переживають та турбуються про уникнення проблем у майбутньому, замість того, щоб жити сьогоднішнім днем. Це є культурна проблема, обтяжена невпевненістю в професійному майбутньому чи страхом за майбутнє дітей.

Далі Глава Католицької Церкви зазначає, що серед хвороб нашого часу є також наркотична залежність, яка завдає болю багатьом сім’ям та нерідко руйнує їх. Подібний негативний ефект мають також й залежності від алкоголю, азартних ігор, тощо. Сім’я повинна бути місцем запобігання цим проблемам та добрих правил, але суспільство та політика не усвідомлюють того, що сім’я сьогодні «втрачає здатність реагувати, допомагаючи своїм членам».

Серед іншого, сьогодні ми спостерігаємо жахливі наслідки розбиття сімей: діти, відірвані від їхніх коренів, залишені похилі віком особи, діти-сироти при живих батьках, дезорієнтовані та незберігаючі правил підлітки та молодь. А також, як звернули увагу єпископи із Мексики, сьогодні немало ситуацій сімейного насилля, які є плідним ґрунтом для нових форм соціальної агресії. Часто причиною проблем є саме брак комунікації у сім’ї та панівна позиція захисту; коли члени сім’ї не можуть покластись один на одного, коли у сім’ї нема спільних справ, які б сприяли спільній участі, коли стосунки між чоловіком та дружиною є конфліктними та жорстокими, а стосунки між батьками та дітьми характеризуються ворожістю. Міжсімейне насилля – це школа образ та ненависті у фундаментальних міжособових стосунках.

Далі Вселенський Архиєрей наголошує, що не слід вважати, що послаблення сім’ї як природної спільноти заснованої на подружжі йде на користь суспільству. Навпаки: тим самим завдається шкоди дозріванню особистостей, турботі про спільні цінності та етичному розвитку міст та сіл. Люди сьогодні більше не розуміють, що лише виключна та нерозривна єдність чоловіка та дружини виконує повноцінну соціальну функцію, будучи постійним зобов’язанням і, тим самим, вчиняючи можливою плідність.

Потрібно визнати велику різноманітність сімейних ситуацій, які можна вважати певним життєвим правилом, але співжиття «на віру» чи, наприклад, союзи між людьми однієї статі, не можна прирівнювати до подружжя. Жодна форма тимчасового співжиття чи співжиття, закритого на передавання життя, не спроможна забезпечити майбутнє нашого суспільства. Однак, хто сьогодні дбає про те, щоб підтримати подругів, допомогти їм подолати загрози, які на них чигають, допомогти їм у вихованні їхніх дітей та підтримати їх у плеканні їхнього стабільного подружнього союзу?

В деяких суспільствах до сьогодні практикуються полігамні зв’язки, в інших контекстах ще частим є практикування конкубінату. А в багатьох місцях, і не лише на Заході, широко розповсюджена практика дошлюбних стосунків чи навіть співжиття разом без наміру в майбутньому укласти подружжя. В багатьох країнах законодавство полегшує розвиток багатьох альтернатив подружньому союзу, тим самим справжнє подружжя, якому притаманні винятковість, нерозривність та відкритість на життя, виявляється лише якоюсь застарілою пропозицією і то однією серед багатьох.

В наш час у багатьох країнах світу на перший план виходить юридична деконструкція сім’ї, що намагається приймати форми, які ґрунтуються на парадигмі автономії волі. Хоча законною та справедливою є відмова від старих форм «традиційної» сім’ї, позначеної авторитаризмом та насиллям. Однак, це не повинно призводити до того, щоб подружжя було погорджуване, а навпаки – сприяти віднайденню його значення та його оновленню. Сила подружжя «полягає, по-суті, в його здатності любити та вчити любити. Як сім’я не була би зранена, вона завжди може зростати, виходячи з любові».

Наступного разу, продовжуючи читання 54-57 пунктів про виклики, які сьогодні стоять перед подружнім та сімейним життям, ми закінчимо знайомство із другим розділом документу, що називається “Дійсність та виклики сімей”. Матимемо нагоду ознайомитись з поглядом Папи Франциска та представників Єпископської Колегії на виклики, які стоять перед жінкою та чоловіком у подружньому співжитті, та щодо гендерної ідеології, яка відкидає природну відмінність між чоловіком та жінкою.








All the contents on this site are copyrighted ©.