Представник Святого Престолу на Глобальному форуму з питань міграції та розвитку

Від 28 до 30 червня 2017 р., у Берліні проходить чергова щорічна зустріч Глобального форуму з питань міграції та розвитку (GFMD). Форум був створений у 2017 році за ініціативою країн-членів ООН з метою започаткування консультаційного процесу, в якому уряди держав можуть поділитися своїм досвідом з питань міграції та розвитку. Цьогорічна десята з черги зустріч проходить під керівництвом Німеччини та Марокко на тему «На шляху до глобального соціального договору про міграцію та розвиток». У рамках основної теми учасники форуму обговорюють такі теми як національні стратегії, багатосторонні та двосторонні партнерства й пошук стратегій за межами держави.

В обговореннях взяв участь представник Святого Престолу отець Майкл Черні, ТІ, заступник Секретаря Відділу у справах мігрантів Дикастерії сприяння цілісному розвиткові людини. Він виступив під час двох круглих столів: перший на тему «Виходити поза рамки надзвичайних ситуацій – створення шляхів розвитку, корисних як для приймаючої країни, так і для країни походження мігрантів», і другий – «Підтримувати мігрантів, що повертаються на батьківщину, і сприяти їхньому залученню до розвитку власної країни».

Стосовно першої теми отець Черні зазначив, що для подолання надзвичайних ситуацій необхідно, щоб право на те, аби залишатись у власній країні, переважало право на еміграцію. Це право на проживання в країні походження включає доступ до спільних дібр, право на гідне життя та на розвиток людини.

Ці права є обов'язком власної країни та власної держави. «Упорядкована, безпечна, регулярна та відповідальна міграція можлива лише тоді, коли люди дійсно можуть вільно перебувати в країні свого походження», –наголосив представник Ватикану. Він розповів присутнім про власний досвід відвідин італійського острову Лампедуза, куди щодня на човнах прибувають тисячі мігрантів.

«Драматичний, глибоко людський момент прибуття, здається, не обіцяє взаємної користі ні для суспільства приймаючої країни, ні для країни походження, – розповідав священик. – Навпаки, я не переставав думати, що сюди прибуває все найкраще, що має Африка: молодь, талант, мужність, надія. Але навіть, якщо для Африки це була втрата, прибуття на берег не обіцяло великих надій тим, хто пережив такий небезпечний шлях».

Отець Майкл Черні навів також приклад діяльності, спрямованої на перехід від надзвичайних ситуацій до далекоглядних рішень: католицька парафія св. Джерландо на Лампедузі порівну розподіляє кожне фінансове пожертвування, одну частину з якого виділяє на потреби прибулих мігрантів, а іншу – на місцевих бідних. За словами доповідача, цей простий принцип 50/50 нагадує про «Цілі сталого розвитку», згідно з якими потрібно дбати про задоволення потреб людей як в розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, таким чином, щоб ніхто не залишився позаду.

«Зусилля, спрямовані на втілення сталого та цілісного людського розвитку, – вів далі ватиканський дипломат, – дозволяє кожній людині та всім людям стати активними суб'єктами власного розвитку. Це включає в себе повну інтеграцію мігрантів в економічне, соціальне, політичне та культурне життя країни, або їхній вибір швидкого та безпечного повернення на батьківщину, якщо на це дозволяють обставини».

Під час другого круглого столу, присвяченого темі підтримки мігрантів, що повертаються на батьківщину, представник Святого Престолу зазначив, що явище повернення мігрантів, є, мабуть, таким же складним, як і всі інші моменти міграції: від’їзд, транзит і прибуття. Мігранти, що повертаються додому, переживають ще один перехідний момент, в якому їхні співвітчизники тепер сприймають їх подібно до того, як їх сприймали місцеві жителі країн іміграції.

Доповідач наголосив, що як мігранти, що повертаються на батьківщину, так і всі інші члени суспільства мають право користуватися такими фундаментальними правами, як право на здорове життя, право на навчання, на гідний рівнь життя та участь у громадському житті та інші. Іноді може виникати напруга між місцевим населенням, яке постійно жило в країні й переносило бідність й конфлікти, та мігрантами, що спочатку виїхали в пошуках кращих життєвих та економічних умов, а потім повернулися. Самі ж вони часто переживають почуття втрати, невдачі й тривоги, що перешкоджає їхній реінтеграції.

Отець Черні підкреслив, що неефективна і недостатня організація процесу повернення й реінтеграції мігрантів може спонукати місцеве населення сприймати їх як «інакших», або навіть як загрозу для соціальної єдності. І тому найефективніший засіб протидії цьому явищу полягає у визнанні професійного навчання та досвіду, придбаного за кордоном. Наприклад, громади, до яких повертаються мігранти, значною мірою можуть використовувати досвід підготовлених медичних працівників, вчителів, ремісників, торговців тощо, даючи їм можливість працювати.

Остання проблема, яку заторкнув у своїй доповіді отець Майкл Черні, стосувалася примусовеого повернення мігрантів. «Здається, що деякі країни негайно репатріюють новоприбулих, без будь-якого процесу, без можливості апелювати, – зазначив доповідач. – Викликає серйозне занепокоєння той факт, що з метою скоротити кількість прибулих, країна походження та країна призначення укладають певні угоди, наслідком яких є скорочення або скасування прав тих, хто шукає притулку». Тому дуже важливим  питанням є те, як проводиться процес повернення: примусово, чи добровільно, прозоро, чи приховано.

«Міграція ніколи не буде впорядкованою, безпечною, регулярною та відповідальною, доки деяких осіб примушуватимуть повертатися в країну походження, не дозволяючи залишитися на новій землі», – наголосив отець Черні. Він також сказав, що примусове повернення вносить певний токсичний елемент у суспільство, що приймає. За його словами, мігранти, що повертаються у свою країну, будуть набагато схильніші користуватися та сприяти сталому розвиткові, якщо їхній вибір виїхати, чи залишатися буде вільним.

На завершення представник Ватикану звернувся до присутніх словами Папи Франциска, який у «Посланні з нагоди дня мігрантів і біженців» 2014 року наголосив, що «потрібні рішучіші та конструктивніші дії, які ґрунтуються на універсальній мережі співпраці, основною засадою якої є збереження гідності кожної людини».