Misericordia et misera (12)

Ми покликані спричинитися до зростання «культури милосердя», що ґрунтується на «поновному відкритті зустрічі з іншими людьми». Це одна із думок, висловлених Папою Франциском наприкінці Апостольського листа «Misericordia et misera», що присвячений завершенню Святого Року Милосердя. Він зазначає, що мова йде про культуру, в якій «ніхто не дивитиметься байдуже на іншого та не відвертатиме погляду, коли бачить страждання братів і сестер».

Святіший Отець зазначає, що діла милосердя – це «ручна» робота: жодне з них не є однаковим з іншим. Наші руки можуть «моделювати» їх тисячами способів, і хоча тільки єдиний є Бог, «Який їх надихає» та єдиним є «матеріал», з якого вони зроблені, тобто, «те ж саме милосердя», кожне з них «здобуває відмінні форми».

«Діла милосердя, у дійсності, заторкують усе життя людини. І саме тому можемо породити справжню культурну революцію, починаючи від простоти жестів, що вміють досягати тіло й дух, тобто, життя людей. Це заанґажування, яке християнська громада може засвоїти, усвідомлюючи, що Господнє слово завжди закликає її виходити із байдужості та індивідуалізму, зачинитися в яких нас спокушувано, аби вести зручне й безпроблемне існування», – пише Наступник святого Петра, і пригадуючи Ісусові слова: «Бідних завжди маєте біля себе» (Ів 12,8), додає, що не існує жодного алібі, яке б могло виправдати нашу байдужість, знаючи, «що Він ототожнився з кожним із них».

За словами Папи, культура милосердя твориться «у постійній молитві, в слухняній відкритості на діяння Святого Духа, в ознайомленні з життям святих та конкретній близькості з убогими». Це запрошення «не переінакшувати там, де вирішальним є анґажуватися», адже спокусу «теоретизувати милосердя» перемагаємо мірою того, як воно стає «щоденним життям взаємоподілу».

«Втім, ми ніколи не повинні забувати слів, якими святий Павло, розповідаючи про свою зустріч з апостолами Петром, Яковом та Іваном після свого навернення, вказує на суттєвий аспект своєї місії та всього християнського життя: “Просили тільки, щоб ми про вбогих пам'ятали, що я власне і намагався робити” (Гал 2,10). Ми не можемо забувати про бідних: це заохочення, актуальне більше, ніж будь коли раніше, накладається в усій своїй євангельській очевидності» (ММ 20), – наголошує Святіший Отець.