Misericordia et misera (7)

«Свята Тайна Примирення повинна наново віднайти своє центральне місце в християнському житті», – стверджує Папа Франциск в Апостольському листі «Misericordia et misera», який підбиває підсумки нещодавнього Святого Року й вказує на подальший шлях Церкви. Він запрошує замислитися над словами святого Павла, написаними наприкінці життя, коли він визнає своєму учневі Тимотеєві, що був «першим серед грішників», але «саме тому й отримав милосердя».

Як зауважує Наступник святого Петра, ці слова повинні також і нас спонукати замислитися над своїм життям, аби розгледіти «діло Божого милосердя в переміні, наверненні й перетворенні нашого серця». А у світлі слів Апостола з Послання до Коринтян: «Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам службу примирення», підкреслює, що «ми першими отримали прощення з огляду на це служіння, особисто стали свідками універсальності прощення».

Святіший Отець наголошує, що «не існує ні закону, ні припису, що могли би стати на заваді Богові обійняти сина, який повертається до Нього, визнаючи, що помилився, але готовий розпочати все заново». На його думку, «зупинитися лише на законові» означає «зводити на ніщо віру й милосердя». Закон має «пропедевтичну цінність», але його метою є милосердна любов. Християнин покликаний «жити новизною Євангелія», тобто, «законом Духа, що оживляє у Христі Ісусі». Тож і «в найскладніших випадках», де піддаємося спокусі віддати перевагу «справедливості, що випливає виключно з норм», слід «вірити в силу, що випливає з Божої благодаті».

«Ми сповідники, – зазначає Папа, – маємо досвід численних навернень, що відбуваються у нас перед очима. Отож, відчуваємо відповідальність за слова й жести, які можуть сягнути глибини серця каяника, аби він відкривав близькість і ніжність Отця, що прощає. Не марнуймо цих моментів вчинками, які можуть заперечити досвід розшукуваного милосердя. Допомагаймо, радше, просвітлювати простір особистого сумління безмежною Божою любов’ю».

За словами Єпископа Риму, «Свята Тайна Примирення повинна наново віднайти своє центральне місце в християнському житті», й це вимагає від священників віддавати своє життя цьому служінню, таким чином, щоб «у той час, як ніхто щиро розкаяний не зазнає перешкод в доступі до любові Отця, Який чекає на його повернення, всім була надана можливість досвідчити визвольну силу прощення». Слушною нагодою у цьому контексті Папа називає ініціативу «24 години для Господа» (ММ 11).

«З огляду на цю вимогу, аби жодна перешкода не ставилася між проханням про примирення і між Божим прощенням, відтепер і надалі надаю всім священикам, силою їхнього служіння, повноваження розгрішати тих, які скоїли гріх аборту», – пише далі Святіший Отець, поширюючи в часі те, що був вчинив під час періоду Святого Року, й уточнює:

«Всіма своїми силами хочу наголосити на тому, що аборт є важким гріхом, тому що відбирає невинне життя. Але так само рішуче можу й мушу ствердити, що не існує такого гріха, якого б не могло досягти й знищити Боже милосердя, коли зустрічає розкаяне серце, що просить примиритися з Отцем. Тому, нехай кожен священик стає проводом, підтримкою та розрадою у супроводі каяників на цій особливій дорозі примирення».

Глава Католицької Церкви також продовжив у часі інше розпорядження, що стосується сповіді. Під час Святого Року вірні, які з різних причин відвідували храми, в яких служать священики з Братства святого Пія Х, тобто, послідовники архиєпископа Лефевра, отримували «дійсне й законне» відпущення своїх гріхів. Тож «для добра» цих вірних і «вірячи у добру волю» цих священиків з Божою допомогою відновити повноту сопричастя з Католицькою Церквою, Папа «особистим рішенням» постановив «розширити ці повноваження на післяювілейний період до наступних розпоряджень» (MM 12).