Misericordia et misera (6)

«Досвідом благодаті, який Церква пережила доволі ефективно під час Ювілейного року, без сумніву, було служіння Місіонерів Милосердя, – пише Папа в Апостольському листі з нагоди завершення Святого Року “Misericordia et misera”. – Їхня душпастирська діяльність мала на меті вчинити очевидним, що Бог не ставить жодних обмежень для тих, які шукають Його з розкаяним серцем, бо Він виходить всім назустріч немов Батько».

Святіший Отець зазначає, що отримав чимало свідчень про радість, зазнану від «оновленої зустрічі з Господом в Святій Тайні Сповіді», а тому ще раз закликає не втрачати нагоду «переживати віру також і через досвід примирення». Цитуючи слова святого Павла з другого Послання до Коринтян: «Примиріться з Богом!» – він додав, що це запрошення Апостола також і сьогодні звернене до нас, заохочуючи кожного віруючого «відкривати могутність любові».

«Висловлюю свою вдячність кожному Місіонерові Милосердя за це цінне служіння, надаване для того, щоб вчинити ефективнішою благодать прощення, Це надзвичайне служіння, однак, не завершується із закриттям Святих Дверей. У дійсності, моїм бажанням є, щоб воно і надалі тривало до нового розпорядження, як конкретний знак того, що благодать Ювілею й надалі залишається живою та дієвою в різних частинах світу», – пише Глава Католицької Церкви, доручаючи Папській Раді сприяння новій євангелізації нагляд й пошук «найвідповідніших форм для здійснення цього цінного служіння» (ММ 9).

Далі Наступник святого Петра звертається до всіх священиків із закликом «дуже дбайливо приготовлятися» до здійснення служіння сповідництва, що належить до «справжньої священичої місії». Складаючи їм свою щиру подяку за це служіння, Папа просить священиків «бути привітними з усіма, свідками батьківської ніжності, незважаючи на важкість гріха, дбайливими, допомагаючи задуматися над скоєним злом, чіткими у представленні моральних принципів, готовими супроводжувати вірних на дорозі покаяння, терпеливо пристосовуючись до їхнього кроку, далекоглядними у розпізнаванні кожного окремого випадку, великодушними у роздаванні Божого прощення».

«Як Ісус перед перелюбницею вирішив промовчати, аби спасти її від смертельного засуду, – підсумовує Папа, – так нехай також і священик у сповідальниці виявляє великодушність серця, знаючи, що кожен каяник пригадує йому про його особистий стан: грішника, але – служителя милосердя» (ММ 10).