2016-12-16 10:48:00

Misericordia et misera (4)


Продовжуємо ознайомлення з Апостольським листом «Misericordia et misera», написаного Папою Франциском з нагоди завершення Святого Року Милосердя, в якому Наступник святого Петра дає напрямні для життя Церкви на найближчий період. За його словами, коли завершився Ювілей, надійшов час збагнути, «як і надалі з вірністю, радістю й ентузіазмом досвідчувати багатство Божого милосердя». Свої вказівки на цю тему він розпочинає з роздумів про літургійну молитву Церкви.

«Через усе сакраментальне життя нам у повноті даровано милосердя. Тож не є позбавленим змісту той факт, що Церква бажала зробити виразне посилання на милосердя у формулі двох Святих Тайн, званих таїнствами “оздоровлення”», – пише Святіший Отець, наводячи слова, які говорить священик під час розгрішення у Сповіді та під час намащення хворих в Оливопомазанні.

Папа звертає увагу на те, що в молитві Церкви посилання на милосердя має не лише благальний характер і описовий характер, але також виражає дію, тобто, «коли ми його з вірою призиваємо, воно нам дається; коли його визнаємо живим і дійсним, воно нас дійсно перетворює».

«У цьому – фундаментальний зміст нашої віри, який ми повинні зберегти в усій його оригінальності: перше, ніж об’явлення гріха, ми отримали об’явлення любові, з якою Бог створив світ і людей, – наголошує Глава Католицької Церкви. – Любов – це перший акт, через який Бог дає Себе пізнати та виходить нам назустріч. Тому, тримаймо відкритими свої серця для віри в те, що Бог нас любить. Його любов завжди нас випереджує, супроводжує та завжди залишається поруч, не зважаючи на наш гріх» (ММ 5).

Далі Папа вказує на те, що у згаданому контексті «особливого» значення набирає також «слухання Божого слова». Він пригадує, що це слово звіщається у християнській громаді кожної неділі, аби «Господній день був просвічений світлом, що променіє з пасхального таїнства».

«Під час Євхаристійного богослуження, – пише він, – складається враження, що беремо участь у справжньому діалозі між Богом та Його людом. В проголошенні біблійних читань, у дійсності, проходимо історію нашого спасіння, звершувану неустанним діянням звіщуваного милосердя. Бог також сьогодні спілкується з нами, як з друзями, розмовляє з нами, щоб дарувати нам Своє товариство й показати нам стежки життя. Його слово стає поясненням наших прохань та турбот і плідною відповіддю, аби ми змогли конкретно відчути Його близькість».

Зважаючи на це, Святіший Отець наголошує на важливості проповіді, в якій істина супроводжується красою і добром, щоби спонукати людське серце битися частіше перед величчю милосердя. «Дуже рекомендую, – підкреслює він, – приготовляти проповіді та дбати про проповідування. Воно буде настільки пліднішим, наскільки священик зазнає на собі милосердну доброту Господа».

Наступник святого Петра пояснює: «Передавати іншим впевненість у тому, що Бог нас любить, не є риторичною вправою, але – передумовою вірогідності нашого священства. Отож, жити милосердям – це магістральний шлях для того, аби перетворити його в справжнє звіщення розради й навернення в душпастирському житті. Проповідь, як також і катехизація, завжди потребують підтримки цього пульсуючого серця християнського життя» (ММ 6).








All the contents on this site are copyrighted ©.