Папа: Зло не тріумфуватиме вічно, надходить Боже спасіння

«Бог не залишив Свій народ і не дозволив, аби зло перемогло, тому що Він є вірним, а Його благодать більша від гріха», – наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 14 грудня 2016 р., продовжуючи цикл повчань на тему християнської надії. «Ми наближаємося до Різдва, й пророк Ісая ще раз допомагає нам відкритись на надію, приймаючи Добру Новину про прихід спасіння», – сказав він, присвятивши роздуми 52-му розділові Книги пророка Ісаї.

Пророк закликає Єрусалим пробудитися, обтрусити порох, скинути кайдани й зодягнутися в найкращий одяг, бо Господь прийшов визволити Свій народ. Каже Господь: «Тим то народ мій взнає моє ім'я, він зрозуміє того дня, що це я сказав: Ось я!». На ці слова, які підсумовують Божий задум спасіння, відповідає радісний спів Святого Міста, як відповідь на заклик пророка. Настав важливий момент, настав кінець вигнання, Ізраїлеві дано можливість «віднайти Бога та у вірі віднайти себе самого».

Й ось пророк наводить пісню ликування: «Які ж гарні на горах ноги того, хто несе добру новину, хто звістує мир, вістить щасну долю, спасіння возвіщає, хто Сіонові говорить: Твій Бог царює! […] Кликніть весело разом, румовища єрусалимські, о Господь утішає свій народ, Єрусалим визволяє! Явив Господь своє рамено святе перед очима всіх народів, і всі кінці землі побачать спасіння нашого Бога».

Звернувши особливу увагу на те, що й руїни запрошені співати, адже наблизилося визволення та відбудова, Святіший Отець підкреслив слова Ісаї, які розповідають про «чудо миру», зосереджуючи свою увагу «не на посланцеві», а на його стопах. Це перегукується із нареченим із Пісні Пісень, який «перескакує через горби», поспішаючи до своєї коханої. «Подібно також і посланець миру поспішає, несучи радісну вістку про визволення та спасіння, проголошуючи, що Бог царює», – сказав Наступник святого Петра, додаючи:

«Бог не залишив Свій народ і не дозволив, аби зло перемогло, тому що Він є вірним, а Його благодать більша від гріха. І ми повинні добре це затямити. Бо ми є впертими й не розуміємо цього». Папа запропонував залові відповісти на запитання про те, хто є більшим, Бог чи гріх? Чи Бог може перемогти навіть найсоромніший гріх? Жахливий, найгірший з-поміж гріхів?

«А тепер, – вів далі розмову Святіший Отець, – поставлю вам непросте запитання, і побачимо, чи хтось серед вас є богословом, аби відповісти на нього: якою зброєю Бог перемагає гріх?». «Любов’ю!» – відповіли учасники аудієнції, на що Єпископ Риму сказав: «Молодці! А те, що Бог перемагає гріх, означає, що Бог царює; це слова віри в Господа, могутність Якого схиляється над людством, понижується, щоби принести милосердя та звільнити людину від того, що викривлює в ній прекрасний Божий образ».

Сповненням цих слів є «встановлене Ісусом» царство прощення і миру, яке ми відзначаємо в Різдві та яке остаточно здійснюється через Пасху. Адже найкращою причиною різдвяної радості є «внутрішня радість миру», що приходить з усвідомлення того, що «Господь скасував мої гріхи, простив мені, виявив до мене милосердя, прийшов, аби мене спасти».

«Такими, браття й сестри, є причини нашої надії. Коли, здається, все скінчилося, коли перед обличчям різних негативних явищ вірити стає важко й приходить спокуса сказати, що вже ніщо не має сенсу, ось прекрасна новина, принесена цими швидкими стопами: Бог надходить, аби здійснити щось нове, встановити царство миру. Бог розкрив Свої обійми та приходить, щоби принести свободу й розраду. Зло не тріумфуватиме назавжди, надійде кінець болю. Розпач подолано, бо з нами Бог», – сказав Святіший Отець, наголошуючи на тому, що християни повинні бути «людьми надії» та співпрацювати в приході цього «царства світла, призначеного для всіх».

Тож, за словами Папи, коли споглядаємо на Дитя у Вифлеємі, в наших серцях повинна зроджуватися надія, бо в немовляті, сповитому пелюшками, потребуючому в усьому, «прихована могутність Бога, що спасає». Тому слід відкрити своє серце, «бо Різдво – це день, призначений для того, щоб відкривати серце» для «несподіванки Бога-дитини, бідного, слабкого Бога, Який залишив Свою велич, аби наблизитися до кожного з нас».