2016-11-10 11:45:00

Папа: Зберігати надію, а не шукати релігію видовищ


Слід перемагати спокусу мати «релігію видовищ», яка завжди, немов феєрверків, шукає нових об’явлень. Про це перестеріг Папа Франциск під час ранкової Святої Меси в каплиці Дому святої Марти у четвер, 10 листопада 2016 р., вказуючи на те, що Боже царство зростає тоді, коли ми зберігаємо надію.

Спонукою для цих роздумів став євангельський уривок, в якому розповідається про те, як фарисеї запитували Ісуса про прихід Царства, яким буде його знак. Святіший Отець пригадав, що Господь вчить нас, що воно вже прийшло, воно є немовби малим зернятком, що зростає. І Бог спричиняється до його зростання, але не привертаючи до цього увагу.

«Боже царство, – сказав проповідник, – це не релігія видовищ, в рамках якої постійно шукаємо нові речі, об’явлення, послання… Бог промовив в Ісусі Христі: Він є останнім словом Бога. Все інше – немов феєрверки, що освітлюють на мить. І що залишається потім? Нічого! Нема зростання, світла. Нічого нема, всього лиш мить. Ми ж часто спокушувані цією релігією видовищ, шукати речі, чужі об’явленню, смиренню Божого царства, яке вже присутнє між нами і зростає».

Як зауважив Папа, таке наставлення вказує на брак надії, адже є виявом бажання «мати щось в руках». «Наше спасіння, – пояснив він, – дається нам у формі надії, надії чоловіка, що сіє зерно, надії жінки, що приготовляє тісто, змішуючи борошно й закваску. Надії, яка зростає. Натомість, ота штучна світлість є моментальною, а потім відходить. Як феєрверк, який непридатний для освітлення дому, а є лише видовищем».

З цього, за словами Святішого Отця, випливає запитання про те, що слід чинити в очікування повноти Божого царства. Відповіддю є «оберігати надію», наслідуючи чоловіка, який посіявши зерно, «оберігає паросток, дбає, щоб навколо не було бур’янів, які перешкоджають зростанню».

«Отож, – сказав проповідник, – хочу вам сьогодні поставити запитання: Якщо Боже царство є серед нас, якщо всі ми маємо всередині це зерно, маємо Святого Духа, як ми це оберігаємо? Як розрізняємо, подібно до розрізнення між добрим паростком пшениці та куколем? Що ми повинні робити в той час, як зростає Боже царство? Оберігати, зростати в надії, зберігати надію. Тому що надією ми спасенні. Саме надія є провідною ниткою історії спасіння: надія на остаточну зустріч з Господом».








All the contents on this site are copyrighted ©.