Папа перед поїздкою до Швеції: Закам’янілість - перешкода для реформ

«Неможливо бути, одночасно, католиком і сектантом. Слід намагатися бути разом з іншими». На цьому наголосив Папа Франциск під час довгого ексклюзивного інтерв’ю, присвяченого поїздці до Швеції з метою участі в екуменічному спогадуванні 500-річчя реформації, яке він дав о. Ульфу Джонсону, Директорові часопису шведських єзуїтів «Signum». Під час розмови, що тривала понад годину, Святіший Отець говорив про свою дружбу з лютеранами, про заслуги Мартіна Лютера, про екуменізм «спільного діяння», про виклики, які стоять перед «постарілими» Церквами.

Папа, серед іншого, пояснив, що спочатку не мав наміру служити Святу Месу під час цієї подорожі, аби повністю зосередитися на екуменічному свідченні. Але «відповідаючи на палке прохання місцевої католицької громади», вирішив таки відслужити, додавши ще один день до подорожі, щоб богослуження не відбувалося того самого дня і на тому самому місці, де проходитимуть екуменічні зустрічі, аби уникнути замішання.

Святіший Отець пригадав про свої особисті стосунки з приятелями-лютеранами ще з часів юнацтва, а також, коли був архиєпископом Буенос-Айресу, зазначивши, що деякі з них були знаковими в його житті. Відповідаючи на запитання про те, чого католики можуть навчитися від лютеран, він виокремив два слова: «Реформа», адже Церква «semper reformanda», та «Писання», вказуючи на те, що «Лютер зробив великий крок в напрямку того, щоб вкласти Боже Слово в руки людей».

Не ставлячи під сумнів роль богословського діалогу, Папа підкреслив, що «щось спільно робити є високою та дієвою формою діалогу», зокрема, молитва та діла милосердя. Зазначивши, що «займатися прозелітизмом у церковній ділянці – гріх», Глава Католицької Церкви знову вказав також і на третій аспект діалогу, яким є зрозуміння «екуменізму крові», адже «коли християн переслідують та вбивають, то вони зазнають це саме через те, що є християнами».

У цьому контексті Папа Франциск ще раз вказав на те, що причинами війн не є релігії, але – ідолопоклонство. Причину конфліктів слід шукати в «ідолопоклонстві грошей», неприязні, жадібності. Врешті-решт, «ідолопоклонство – це фальшива релігія», яку він називає «суперечністю».

Ділячись думками про «оживленість церковних спільнот», Святіший Отець зазначив, що вона залежить від Святого Духа. За словами Наступника святого Петра, існують «постарілі Церви», які, здається, «зацікавлені лише в збереженні свого простору», залишаючись «замкненими у програмах». Він також згадав про виклики, що стоять перед Церквами на секуряризованих теренах і на загрозу з боку добробуту, що «притуплює» сумління та змушує замовкнути неспокій.

Говорячи про очікування від подорожі, Папа сказав: «Сподіваюся, що мені вдасться зробити крок в напрямку наближення, стати ближчим до моїх братів і сестер». І в контексті екуменічного діалогу ще раз підкреслив важливість того, щоб «спільно прямувати вперед», аби «не залишатися замкненими в закам’янілих перспективах, тому що в них не існує можливості для реформ».