Папа: Молитва – джерело енергії для християнського світла

Християнин покликаний бути світлом, а необхідну енергію для цього – черпати з молитви. Такими думками Папа Франциск поділився у вівторок, 7 червня 2016 р., коментуючи під час ранкової Святої Меси Христові слова, якими той називає учнів сіллю землі та світлом світу, перестерігаючи перед загрозами стати «звітрілою сіллю» та «дзеркальної духовності».

Ісус говорить слухачам про сіль і про світло. Як зауважив Святіший Отець, Спаситель завжди користувався «простими словами і порівняннями», щоб його послання було всім зрозуміле. Отже, християнин повинен бути сіллю та світлом, і відомо, що ці речі не призначені для себе самих, але «світло – для того, щоб просвічувати іншого», а «сіль – щоб додати смаку, допомогти іншому уникнути зіпсуття». І слід дбати, щоб цих речей не забракло…

«Що для християнина є тією батареєю, необхідною для того, щоб світитися? Дуже просто: це – молитва, – сказав Наступник святого Петра. – Ти можеш багато-що робити, здійснити чимало починань, навіть діла милосердя, можеш зробити великі справи для Церкви – побудувати католицький університет, коледж, лікарню… – тобі можуть поставити пам’ятник, як доброчинцеві Церкви, але якщо ти не молишся, то все це буде якоюсь мірою оповитим темрявою. Скільки-ж то починань стали темними задля браку світла, задля нестачі молитви. Тим, що тебе підтримує, що оживляє християнське світло, що просвітлює, є молитва».

Але мова йде про «серйозну» молитву, що включає «поклоніння Отцеві, прославу Пресвятої Тройці, молитву подяки, також і прохальну молитву до Господа, але таку молитву, що випливає із серця». Саме молитва є тією батареєю, або ж оливою для свічника, яка «оживляє світло».

Далі Папа зауважив, що й сіль «не приправляє себе саму». Вона стає сіллю тоді, коли її до чогось додається. І саме в цьому полягає ще одне наставлення християнина. «Жертвуватися, приправляти життя ближніх, приправляти чимало речей посланням Євангелія, – пояснив він. – Давати себе іншим означає не зосереджуватись на самозбереженні. Сіль призначена не для того, щоб тримати себе для себе, але щоб даватися іншим». І можемо зауважити, що «світло і сіль призначені для інших, а не для себе самих».

Але дехто може дорікнути, що, мовляв, на скільки вистачить солі та світла, якщо їх безперервно давати? Святіший Отець відповідає, що на цьому місці «втручається Божа сила», оскільки мова йде про дари, отримані силою Хрищення, які помножуються тоді, коли ми ними ділимося, і ніколи не завершуються. Саме про це йшлося у першому читанні з Книги Царів про вдову зі Сарепти, що прийняла пророка Іллю, і тоді в неї не закінчувалися борошно й олива.

Далі проповідник звернувся до християн із ще однією пересторогою: «Випромінюй світло, але остерігайся спокуси освітлювати себе самого. Бо ота, так би мовити, “дзеркальна духовність”, коли освітлюєш себе самого, є бридкою річчю. Обороняйся від спокуси дбати про себе самого. Будь світлом, щоб світити, будь сіллю, щоб приправляти та зберігати».

Отож сіль та світло не призначені для себе самих, але щоб давати іншим «у добрих ділах», і тоді, як казав Христос, «сяятиме ваше світло перед людьми». Чому? Тому що побачивши добрі діла, «дякуватимуть Отцеві, що в Небі», тобто, все повертається до Того, Хто дав нам світло і сіль. «Нехай же Господь допоможе нам в тому, щоб завжди пильнувати світло і не ховати його, але ставити на висоті», – підсумував Папа, зазначаючи, що «саме цим і є добрі діла християнина».