«Боже ім’я – Милосердя» (11)

Читаючи попереднього разу уривок з шостого розділу книги «Боже ім’я – Милосердя», яка є записом розмови з Папою Франциском італійського журналіста Андреа Торніеллі, що має назву «Пастирі, а не книжники», ми побачили, як на прикладі євангельської події зцілення прокаженого Святіший Отець вказував на існування «двох логік мислення та віри». З одного боку – «страх втратити праведних», а з іншого – «бажання спасти грішників». За словами Папи, Ісус входить у контакт з прокаженим, доторкається його, чим і нас навчає, що слід чинити, за якою логікою слідувати, перемагаючи пересуди й закам’янілість».

Слухати:

У цьому контексті журналіст запитував, що робити із загрозою «заразитися»? Відповідаючи, Святіший Отець зазначив: «Слід входити у пітьму, у ніч, яку переживають наші численні брати і сестри. Бути здатними вступати у контакт з ними, дати відчути їм нашу близькість, але не дозволяючи на те, щоби нас огорнула чи обумовлювала ця темрява. Виходити назустріч відкиненим, назустріч грішникам не означає дозволити вовкам прокрастися в отару. Це означає намагатися досягти усіх, свідчачи милосердя, якого спочатку зазнали ми самі, ніколи не піддаючись спокусі почуватися праведниками чи досконалими».

За словами Папи, наскільки сильнішим є наше усвідомлення своєї немічності та гріха, наскільки більше відчуваємо Божу любов і безмірне милосердя щодо нас, настільки більше ми стаємо здатними привітним і милосердним поглядом дивитися на численних «поранених», яких зустрічаємо на своєму шляху. Це означає уникати наставлення людини, яка судить та осуджує інших «з вершини власної самовпевненості», шукаючи скалку в оці ближнього, не зауваживши колоди у своєму.

«Пам’ятаймо, – наголосив Наступник святого Петра, – що для нашого Бога більшим святом є грішник, який повертається до вівчарні, ніж 99 праведників, що не потребують навернення».

Підсумовуючи, Святіший Отець підкреслив, що коли хтось починає усвідомлювати недугу своєї душі, коли починає діяти Божа благодать, спонукаючи серце до початкового визнання гріха, така особа потребує знайти відчинені двері. «Вона повинна знайти прийняття, а не судження, пересуди чи засуд. Вона повинна отримати допомогу, а не бути відкиненою чи утримуваною на узбіччі. Іноді виникає загроза, – зауважив Папа, – що християни, опановані психологією книжників, можуть погасити те, що Святий Дух запалює в серцях грішника, того, хто стоїть на порозі чи когось, хто починає відчувати ностальгію за Богом».