Папа Франциск про чесноти в етиці життя

Говорити про чесноти означає стверджувати, що вибір на користь добра «заанґажовує цілу особу», вимагаючи «викорінювати із серця нечесні бажання і щиро шукати добра». Думками про це Папа Франциск поділився з учасниками ХХІІ Пленарної асамблеї Папської Академії «За життя», яка від 3 до 5 березня 2016 р. відбувається у Ватикані на тему: «Чесноти в етиці людського життя».

Приймаючи членів асамблеї у четвер, 3 березня, Святіший Отець вказав на те, що згадана тема «звертається до сучасної культури з важливим посланням: добро, яке чинить людина, не є результатом розрахунків чи стратегій, ані продуктом генетичного порядку чи суспільних обумовлень, але плодом серця, добре приготованого, вільного вибору, що прямує до істинного добра. Не вистачить науки й техніки: щоб чинити добро, потрібна мудрість серця».

Наступник святого Петра пригадав, що біблійна традиція вчить нас, що «добрі й злі наміри» випливають із «серця» людини, яке у Святому Письмі є органом не лише почуттів, але й духовних здатностей, місцем прийняття рішень, способу мислення та діяння. Саме там зроджують добрі діла, але також помилкові, «коли відкидається істина та спонуки Святого Духа».

«В наш час деякі культурні течії більше не визнають відбитку божественної мудрості в сотвореній дійсності, як також і в людині. Таким чином, людську природу применшується лише до матерії, яку можна формувати відповідно до будь-яких задумів. Наша людськість, натомість, є унікальною та дуже цінною в Божих очах! Тому, першою природою, яку слід оберігати, щоб вона принесла плоди, є наша людськість», – наголосив Папа, зазначаючи, що саме на цьому ґрунті може розквітнути розмаїття чеснот.

У світлі Катехизму Католицької Церкви, Святіший Отець пригадав про те, що чеснота не є простою звичною, «але постійно обновлюваним наставленням обирати добро». Вона не є ні емоцією, ні біохімічною реакцією, але «найпіднесенішим вираженням людської свободи». А коли «серце віддаляється від добра та істини, вміщеної у Божому слові», то зазнає різних небезпек, втрачає орієнтири, і виникає загроза «називати добро злом, а зло – добром». Це веде до втрати чеснот та набуття пороків, і «той, хто потрапляє на цей слизький спуск», відчуває «зростаючу екзистенціальну тугу».

Як зауважив далі Наступник святого Петра, Святе Письмо також представляє нам «динаміку закам’янілого серця», і коли «серце піддається зіпсуттю, настають серйозні наслідки для суспільного життя». І такий стан неможливо змінити «ні силою теорій», ні «політичними чи суспільними реформами», а лише завдяки співпраці зі Святим Духом.

«Сьогодні чимало інституцій заангажовані в служіння життю, як шляхом наукових досліджень, так і наданням допомоги; вони поширюють не лише добрі вчинки, але також – запал до добра. Але існує також чимало структур, які більше турбуються економічними інтересами, аніж спільним добром. Говорити про чесноти означає стверджувати, що вибір на користь добра включає та охоплює цілу особу, мова не йде про “косметичний” аспект, про зовнішню прикрасу, що не приносила би добра: йдеться про викорінення із серця нечесних прагнень та щире шукання добра», – наголосив Папа.

Святіший Отець зазначив, що у сфері етики життя самих норм, які є необхідними, не вистачить для «здійснення у повноті добра людини», «остаточною» запорукою якого є чесноти. Адже сьогодні не бракує наукових знань та технологічних засобів, здатних підтримувати людське життя. «Дуже часто, натомість, – наголосив він, – бракує людяності. Добрим діянням не є вірне застосування морального знання, воно передбачає дійсне зацікавлення слабкою особою».

У цьому контексті Глава Католицької Церкви звернувся до академічних структур із заохоченням передбачити у своїх формаційних програмах необхідні засоби для того, щоб у студентів могли дозрівати ці «схильності серця й розуму, необхідні для прийняття людського життя і дбання про нього», а керівників медичних і наукових інституцій закликав дбати про те, щоб їхні підлеглі «вважали складовою частиною свого професійного служіння також і риси людяності». «Сучасна культура, – додав він, – ще зберігає передумови для того, аби стверджувати, що людина, якими б не були умови її життя, є цінністю, яку слід захищати. Однак, вона часто стає жертвою моральних сумнівів, які не дають змогу ефективно захищати життя».

Зазначивши, що «нерідко» під назвою чеснот приховуються «вишукані пороки», Папа наголосив на необхідності дбати не лише про те, щоб «чесноти дійсно скеровували мислення і діяння людини», але й про те, щоб розвивати їх «шляхом постійного розпізнавання». «Хочу ще раз повторити одну річ, вже неодноразово сказану мною: ми повинні вважати на нові ідеологічні колонізації, які проникають у людське мислення, навіть і християнське, під формою чеснот, сучасності, нових наставлень, але є колонізацією, тобто, відбирають свободу, та є ідеологічними, тому що бояться дійсності такою, якою її створив Бог», – підкреслив Святіший Отець.