Папа: Ім’я нашого Бога – Милосердя, і в цьому – наше багатство

Чотиридесятниця – це час, аби впорядкувати почуття та відкрити очі на численні прояви несправедливості, що загрожують Божому задумові, викриваючи три великі спокуси, які руйнують образ, який Бог хотів у нас сформувати. Думками про це, коментуючи читання першої неділі Великого Посту, Папа Франциск поділився під час Святої Меси в передмісті Мехіко Екатепек.

На початку проповіді Наступник святого Петра зазначив, що Церква запрошує під час Великого Посту наново оживити дар Хрищення та відновити радість і надію, що випливають з відчуття того, що Небесний Отець нас любить. «Цей Отець, – додав він, – чекає на нас, щоб зняти з нас одяг втоми, знеохочення та зневіри та зодягнути в гідність». Адже він є Батьком «великої родини», Богом молитви «Отче наш», а не «моїм Богом, а вашим вітчимом».

«У кожному з нас, – зауважив проповідник, – гніздиться, живе оця мрія Бога, яку ми відзначаємо під час кожної Пасхи та в кожній Євхаристії: ми – Божі діти». Але саме для того й потрібен час навернення, Чотиридесятниця, тому що цій мрії постійно загрожує обман «батька брехні», який постійно бажає «поділити нас, породжуючи розділену й конфліктуючу родину, поділене й конфліктне суспільство».

Наслідком діяння цього «батька брехні» є те, що ми особисто або у своїй родині, чи на прикладі друзів чи близьких стаємо свідками «болю, породженого відчуттям невизнання тієї гідності, яку кожен з нас носить всередині». «Скільки-ж то разів ми мусіли плакати й каятися, бо усвідомили, що не пошанували цю гідність в ближніх. Як же часто, говорю це з болем, ми буваємо сліпими та нечутливими перед браком визнання власної та ближніх гідності», – сказав Святіший Отець.

У цьому контексті Папа вказує на те, що Великий Піст – це час, аби «впорядкувати почуття, відчинити очі перед обличчям численних проявів несправедливості», зриваючи маску з «трьох великих форм спокус, які розбивають, розділяють образ, який Бог хотів у нас сформувати». Це три спокуси, які переніс сам Христос, і які намагаються знищити «істину, до якої ми були покликані», наслідком яких є «деградація».

Першою, за словами Святішого Отця, є «багатства, заволодіваючи добрами, які були дані для всіх, та використовуючи їх лише для себе чи для “своїх”». Це «діставати хліб ціною поту ближніх, а ще гірше – їхнього життя». І саме такий хліб дають їсти своїм дітям «у корумпованому суспільстві». Друга спокуса – це марнославство, «шукання престижу, що ґрунтується на постійній і безперервній зневазі» інших, нестримне шукання «п’яти хвилин слави, яка не прощає “слави” інших». І це відкриває шлях до третьої, «ще гіршої», якою є гордість, тобто, «ставити себе на вищий рівень», вважаючи, що не поділяє, «життя простих смертних» і, одночасно, повторюючи за фарисеєм із притчі: «Дякую Тобі, Господи, що ти мене не зробив такими, як вони…».

Як зауважив Папа, це три спокуси, які пережив Христос і з якими християнин повинен щодня боротися. А тому варто запитати себе: «Наскільки ми усвідомлюємо ці спокуси у собі самих? Наскільки ми звикли до стилю життя, що вважає, ніби у багатствах, славі та гордості є джерело та сила життя? Наскільки ми віримо в те, що опіка про ближніх, наша турбота й дбання про хліб, про добре ім’я та гідність ближніх є джерелом радості й надії».

«Ми обрали Ісуса, а не диявола, ми хочемо йти Його слідами, але знаємо що це не є легко. – підсумував Святіший Отець, – Знаємо, що таке опанованість грошима, славою чи владою. Тому Церква дарує нам цей час, запрошує нас до навернення, даючи одну впевненість: Бог чекає на нас та хоче зцілити наше серце від усього того, що його нищить, руйнуючи нас самих або ближніх. Це Бог, ім’я Якого – Милосердя. Його ім’я – наше багатство, наша слава і наша сила».