Папа про право на працю і право на пенсію та відпочинок

Справжній відпочинок невіддільний від права на працю; людина може відпочивати лише тоді, коли впевнена в тому, що має надійну працю та впевненість у тому, що в старості отримає справедливу пенсію. Думками про це ділився Папа Франциск, зустрічаючись у суботу, 7 листопада 2015 р., з працівниками та проводом італійського Національного Інституту Соціального Страхування і з їхніми родинами.

Зазначивши, що працівники соціальної служби мають честь здійснювати «делікатне завдання захищати деякі права, пов’язані із виконанням праці» які «ґрунтуються на самій природі людської особи та на її гідності», Святіший Отець обрав для своїх роздумів «охорону права на відпочинок». Відпочинок, за його словами, який є «виміром людської особи, якому не бракує духовного коріння».

У світлі біблійних текстів Глава Католицької Церкви вказав на те, що відпочинок має, одночасно, «духовний та божественний вимір». Він не є «простим утримуванням від праці та звичайних обов’язків, але нагодою повноцінно переживати власний вимір сотвореності, піднесений до гідності Богодитинства». Отож, вимога «освячувати відпочинок» пов’язана з часом, призначеним на те, щоби «дбати про родинне, культурне, соціальне та релігійне життя».

«І, деякою мірою, – сказав Папа, звертаючись до працівників служби соціального забезпечення, – ви є співробітниками в ділі справедливого відпочинку Божих дітей. У різноманітності послуг, які ви надаєте суспільству, чи то в сфері соціального захисту, чи то в ділянці страхування, ви закладаєте основи того, щоби можна було переживати відпочинок, як по-справжньому людський вимір, і, як такий, відкритий на живу зустріч з Богом та ближніми».

Але сьогодення ставить «дедалі складніші виклики» перед цим служінням, які пов’язані із втратою суспільної рівноваги та послабленням стосунків, з кризою у світі праці, позначеному безробіттям та непевністю гарантій. «Чи ж може відпочивати людина, яка живе в таких умовах?» – запитує Святіший Отець, вказуючи на суспільну несправедливість, нелегальне працевлаштування та прекарність праці.

«Ще донедавна, – вів далі Папа, – було доволі поширеним пов’язувати пенсійне забезпечення із досягнення так званого третього віку, під час якого можна втішатися заслуженим відпочинком та ділитися мудрістю й порадами з новими поколіннями. Сучасна епоха відчутно змінила цей ритм. З одного боку, ймовірність відпочинку була або пришвидшена, іноді – відкладена, а в інших випадках – переглянута аж до помилкових крайнощів, які доходять до викривлення поняття завершення діяльності у світі праці. З іншого боку, не зменшилися потреби у сфері надання допомоги як тим, хто втратив працю чи ніколи її не мав, так і тим, які були змушені перервати її з різних причин».

Отож, перед працівниками соціальної служби, за словами Глави Католицької Церкви, стоїть нелегке завдання дбати про те, щоб не забракло виплат, необхідних для виживання безробітних і їхніх родин, дбати про захист материнства та жіночої праці, про забезпечення старості та права на пенсію.

Закликавши «усвідомлювати високу гідність кожного працівника», Святіший Отець присвятив кілька думок темі гідності праці, вказуючи на те, що вона є «продовженням Божого діла в історії», а його підтримкою є «підтримка праці». Тому, «забезпечення гідного утримання того, хто змушений припинити діяльність у світі праці» є пригадкою про те, що працю не можна сприймати «лише як гвинтик в механізмі, який перемелює ресурси задля отримання якомога більших прибутків». Працею не можна маніпулювати з огляду «на заробітки небагатьох людей чи на виробничі форми, які приносять в жертву цінності, стосунки та принципи».

У світлі цього Папа зауважив, що хтось може подумати, що він – дивак, адже після того, як так багато розповідав про відпочинок, перейшов до питання права на працю. «Це пов’язані речі! – наголосив він. – Справжній відпочинок походить з праці! Людина може відпочивати тоді, коли впевнена, що має надійну працю, яка надає гідність їй та її родині. Людина може відпочивати, коли впевнена, що в старості отримає пенсію, на яку має право».

Підсумовуючи, Святіший Отець закликав працівників Національного Інституту Соціального Страхування ніколи не забувати про людину: «Усвідомлено, відповідально та з готовністю любити людину та служити їй. Працювати для тих, хто працює, і не в останню чергу для тих, які би хотіли працювати, але не мають можливості. Це слід робити не як діло солідарності, але – як обов’язок справедливості та субсидіарності. Підтримати найслабших, щоб нікому не забракло гідності та свободи жити дійсно по-людськи».