Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (64)

Пропонуємо нашим слухачам дальші уривки з книжки кардинала Берґольйо (теперішнього Папи Франциска) «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», яку ми читаємо від лютого минулого, 2014 року. Вона вже перекладена на багато мов світу.

Він знову повертається  до епічної поеми «Мартін Ф’єрро», опублікованої 1872 року поетом Хосе Ернандесом. У ній оспіваний ґаучо Мартін Ф’єрро, – кінний пастух в пампі, тобто південноамериканській рівнині із степовою рослинністю, яка вкриває кілька провінцій Аргентини, Уругвай та одну бразилійську провінцію. Мартін Ф’єрро – це народний герой, який втілює в собі найвище уявлення народу про себе самого. Ф'єрро – борець проти несправедливості. Ніяке горе не може його зламати – він залишається непідкупним і непохитним.

Що може нас, українців ІІІ тисячоріччя, навчити цей герой з віддаленої Аргентини та далекого ХІХ століття, що жив у зовсім відмінному історичному контексті?

Кардинал Берґольйо наголошує, що вустами Мартіна Ф’єрро промовляє як і народна мудрість, так і думки автора Хосе Фернандеса, який вказує на гідність людської особи, яка здатна взяти у свої руки власну долю завдяки праці, любові та братерству. Автор поеми переконаний, що не слід «ховати голову в пісок», дозволяючи сильним цього світу діяти, як їм заманеться. Треба пам’ятати, що кожна країна складається не тільки з керівної та економічної влади, але, насамперед, з людей, які живуть на цій частині земної кулі – від усіх разом і від кожного зокрема.

«Також і сьогодні живемо в подібній ситуації, – стверджує архиєпископ Буенос-Айресу. – Переживаємо наслідки суспільного життя, яке було зосереджена навколо правлячої верхівки, що дбала виключно про свої економічні інтереси, толеруючи будь-яку корупцію та приводячи до масової бідності та емарґінації. Створилась настільки деґенерована система, що більшість заплющувала око на несправедливість, якщо вона безпосередньо не заторкала її кишеню».

Ці слова теперішній Папа Франциск говорив до католицьких вихователів Аргентини ще наприкінці минулого століття, вказуючи, що Мартін Ф’єрро спрямовує наш погляд на покликання бути народом, бути нацією у повному значенні цього слова. Він запрошує сформувати таке суспільство, в якому всі матимуть приналежне їм місце і ніхто не бажатиме займати місце іншого.