Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (63)

Чергові уривки з книжки «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», в якій вміщено конференції про християнське виховання, які кардинал Хорхе Маріо Берґольйо – теперішній Папа Франциск – виголосив у столиці Аргентини 1999 року.

«Не можемо уникнути спадковості, яку ми отримали, –  пише тодішній архиєпископ-митрополит Буенос-Айреса. – В негативному сенсі – це обмеження, обумовлення, баласти, але існує також і позитивний сенс, який дозволяє нам нести в душі, інтегрувати, додавати наставлення, позиції, пріоритети, які створювались протягом історичного часу. Однак, у християнській перспективі, (і в цьому полягає один із внесків християнства в людство в його сукупності), є спроможність оцінити те, що нам було дано, тобто існує в людині, і не може бути інакше, як і те, що випливає з її свободи, відкритості до нового, остаточного в її дусі, що є виміром трансцедентності, завжди згідно з потенційністю отриманого дару.

Таким чином, обумовлення суспільства і форма, якої вони набули, як також відкриття та творчий дух, спрямовані на розширення людських горизонтів, разом із природним законом, властивим нашому сумлінню, вступають у дію і конкретно здійснюються в часі та просторі: у дійсній спільноті, що складається з людей, які заселюють ту ж саму землю, які ставлять перед собою спільні завдання, які будують свій власний спосіб буття людьми, які плекають різноманітні зв’язки, що їх єднають через взаємоподіл досвіду, уподобань, рішень і подій. Так твориться спільна етика та відкритість духа, спрямовані до повноти того призначення, яке визначає людину, як духовну істоту. Ця спільна етика, яку можна назвати «моральним виміром», дозволяє безлічі людських істот розвиватися разом, без того, щоб перетворюватись у взаємних ворогів. Це можемо порівняти з паломництвом: вийти з того ж самого місця і прямувати до спільної мети дозволяє колоні прочан зберігати своє формування, незважаючи на відмінний ритм чи крок кожної групи чи окремої особи.

Підсумовуючи, кардинал Хорхе Маріо Берґольйо питає, що ж спонукає людей формувати народ? Насамперед, це природний закон і спадщина, не тільки матеріальна, але й культурна та духовна. По-друге, це психологічний фактор: людина стає людиною (йдеться про окремих осіб чи людство в загальному) у спілкуванні, взаєминах, у любові до ближніх в словах і у дії. По-третє, ці біологічні та психо-еволюційні фактори здійснюються, насправді вступають у дію у вільному наставленні, в прагненні у певний спосіб приєднатись до інших, будувати своє життя разом із ближніми, поділяючи пріоритети й досвід. Автор згадує слова святого Августина, який визначав народ як «спільність раціональних істот, об’єднаних у спільноту, яка згоджується у тому, що любить». А ідеальну консолідацію всіх соціальних елементів святий Августин бачить у мові народу.

За словами кардинала Берґольйо «природний» вимір зростає, перетворюючись в «культурний», «етичний», бо груповий інстинкт набирає людської форми у вільному виборі, перетворюючись на «ми». Вибір, як і кожна людська дія, прагне стати звичкою (у найкращому значенні цього слова), зродити глибинні почуття і створити інституції, які вкорінені в історію до такого ступеня, що кожен із нас приходить на світ в лоні вже створеної спільноти (сім’ї, батьківщини), без того, що це б заперечувало вільну відповідальність людини. Саме етична позиція, яка проростає із свободи, становить передумову буття народом.

Все це знаходить міцний фундамент у цінностях, які Господь закарбував в нашій людській природі, в божественному подиху, який нас оживляє та вчиняє Божими дітьми. Цей природний закон був нам дарований Богом і закарбований в нашій душі, щоб зміцнюватись і розвиватись з роками нашого життя та зростати з бігом часу. Саме цей природний закон захищає нас від узгодженого релятивізму. Цінності не можуть бути узгодженими або ні – вони просто існують. У послужливій грі «узгодження цінностей» завжди піддаємось рискові зійти на нижчий рівень. «Таким чином, вже не будемо будувати на тривкій основі, але піддамось насильству деградації» – вказує кардинал Хорхе Маріо Берґольйо (теперішній Папи Франциска) «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн».