Папа Франциск про дбання про спільний дім (5)

«Про те, що діється в нашому домі», – таку назву має перший розділ першої соціальної енцикліки Папи Франциска «Laudato si’» (Славен будь), яка присвячена проблемам людини і довкілля. Як підкреслює автор, богословські чи філософські роздумування залишатимуться пустодзвоном, якщо забракне співставлення із актуальним контекстом. Саме тому, у першу чергу потрібно «коротко розглянути те, що діється у нашому спільному домі» (п. 17).

Черговим аспектом, над яким зупиняться Святіший Отець, є питання води. Він зазначає, що одним із вказівників актуальної ситуації є вичерпання природних ресурсів: «Нам добре відома неможливість підтримувати актуальний рівень споживання найрозвиненіших країн та багатших верств суспільства, де звичка марнування та продукування відходів сягають нечуваного рівня. Вже перевищені деякі максимальні ліміти визискування планети, хоча й не вирішено проблему бідності» (п. 27).

Чиста і питна вода становить «питання пріоритетної важливості», тому що є необхідною як для життя людини, так і для підтримки «земних і водних екосистем». Доступність води залишалася відносно постійною протягом довгого періоду, але сьогодні «у багатьох місцях попит перевищує зрівноважену пропозицію, з важкими довготривалими чи короткотривалими наслідками» (п. 28).

Особливо серйозною проблемою Папа називає проблему якості води, доступної для бідних, що кожного дня призводить до численних смертей. «Серед бідних, – зазначає він, – часто зустрічаються хвороби, пов’язані з водою, включаючи викликані наявністю мікроорганізмів чи хімічних речовин. Дизентерія та холера, спричинені незадовільним станом гігієнічних засобів та водних запасів, є значущим фактором дитячих захворювань і смертності». У багатьох місцях загроза виникає з огляду на забруднення, спричинювані добуванням корисних копалин, сільськогосподарською чи промисловою діяльністю без належного регламентування та контролю. І мова йде не лише про викиди із заводів чи фабрик, адже до рік, озер і морів потрапляють також «миючі засоби і побутова хімія, яку вживає населення» (п. 29).

«В той час, як якість доступної води постійно погіршується, у деяких місцях розвивається тенденція приватизації цього недостатнього ресурсу, перетворюючи його у товар, який підлягає законам ринку. Але у дійсності доступ до питної і безпечної води є суттєвим правом людини, фундаментальним і загальним, тому що визначає можливість виживання людей, а тому є умовою здійснення всіх інших прав», – пригадує Папа Франциск, додаючи, що сучасний світ «має великий суспільний борг перед бідними, що не мають доступу до питної води», адже це означає заперечення права на життя.

За словами Святішого Отця, цей борг можна«частково» погасити, збільшивши фінансування, спрямовані на забезпечення питною водою та каналізаційними системами. «Але марнування води зустрічається не лише у розвинутих країнах, – додає він, – а також у тих, які розвиваються і мають великі її запаси. Що вказує на те, що проблема води є, частково, питанням виховання й культури, адже відсутнє усвідомлення серйозності такої поведінки в контексті величезної нерівності» (п. 30).

Папа також звертає увагу на той факт, що нестача води «спричиниться до збільшення вартості харчових та інших продуктів, які залежать від її використання», в той час, як деякі дослідження попереджають про загрозу зазнати «гострого браку води вже через кілька десятиріч, якщо не вжити невідкладних заходів». «Кліматичні зміни можуть заторкнути мільярди людей, а з іншого боку можна очікувати, що контроль за водою з боку великих світових корпорацій переміниться у одне з головних джерел конфліктів нашого сторіччя» (п. 31).