Папа Франциск про дбання про спільний дім (4)

«Про те, що діється в нашому домі», – таку назву має перший розділ першої соціальної енцикліки Папи Франциска «Laudato si’» (Славен будь), яка присвячена проблемам людини і довкілля. Як підкреслює автор, богословські чи філософські роздумування залишатимуться пустодзвоном, якщо забракне співставлення із актуальним контекстом. Саме тому, у першу чергу потрібно «коротко зупинитися над розглядом того, що діється у нашому спільному домі» (п. 17).

Першим аспектом, над яким зупиняться Святіший Отець, є забруднення навколишнього середовища і кліматичні зміни. «Клімат – це спільне добро, яке всім належить і призначене для всіх», – наголошує він, пригадуючи, що мова йде про «складну систему», яка тісно пов’язана із «суттєвими умовами життя людини». Існує «доволі значна наукова згода» щодо наявності тривожного підвищення температури, що також проявляється у підвищенні рівня світового океану та поширенні екстремальних погодних явищ.

«Людство, – підкреслює Папа, – покликане усвідомити необхідність змінити стилі життя, виробництва і споживання для того, щоб побороти це потепління, чи, принаймні, людські причини, які його викликають та загострюють». Це правда, що існують інші фактори, що впливають на це явище, такі як вулканічна діяльність, сонячні цикли, зміщення земної осі, але «численні наукові дослідження вказують на те, що значна частина глобального потепління останніх десятиріч спричинена великою концентрацією парникових газів», які потрапляють в атмосферу через людську діяльність. Ще однією причиною названо зміну використання ґрунтів, в основному – «вирубування лісів із сільськогосподарською метою» (п. 23).

Наслідком глобального потепління є порушення вуглецевого циклу, що впливає на доступність таких основних ресурсів, як питна вода і сільськогосподарська продукція у спекотних регіонах. Танення льодовиків загрожує збільшенням викидів у повітря шкідливих газів. Збільшення вуглекислого газу в атмосфері спричиняє підвищення кислотності океанів, завдаючи шкоду морському ланцюгові живлення. «Якщо актуальна тенденція триватиме й надалі, – пише Папа Франциск, – це століття може стати свідком нечуваних кліматичних змін та безпрецедентного знищення екосистем, що матиме важкі наслідки для всіх нас». Наприклад, можна собі уявити наслідки підвищення рівня моря, якщо взяти до уваги, що чверть населення землі живе на побережжі (п. 24).

«Кліматичні зміни, – підкреслює Глава Католицької Церкви, – це глобальна проблема із важкими наслідками для довкілля, соціальними, економічними, розподільчими й політичними наслідками, становлячи один із найактуальніших викликів для людства. Найважчі наслідки, правдоподібно, найближчими десятиріччями заторкнуть країни, що розвиваються. Чимало бідних живуть у місцях, особливо заторкнутих явищами, пов’язаними із потеплінням, а їхні засоби проживання дуже залежать від природних ресурсів».

У цьому контексті Святіший Отець вказує, наприклад, на те, що кліматичні зміни спричиняються до міграції тварин та рослинності, що змушує до міграції найбідніших. І в той час, як зростання міграції людей, які втікають від нужди, спричиненої знищенням довкілля, набирає трагічних форм, «у міжнародних угодах вони не визнаються біженцями», несучи тягарі свого життя «без жодного законодавчого захисту». І, «на жаль, існує загальна байдужість перед обличчям цих трагедій» (п. 25).

«Чимало з тих, які утримують більше ресурсів чи економічну або політичну владу, здається, зосередилися насамперед на тому, щоб замасковувати проблеми або приховувати симптоми, намагаючись лише зменшити деякі негативні наслідки кліматичних змін. Але деякі ознаки вказують на те, що ці наслідки можуть ставати дедалі гіршими, якщо утримуватимуться актуальні моделі виробництва і споживання», – підсумовує Папа, вказуючи на невідкладність впровадження заходів, спрямованих на зменшення викидів парникових газів, розвиваючи, зокрема, відновлювальні джерела енергії. Він визнає також, що існує чимало позитивних прикладів руху в цьому напрямку, але «ці добрі практики ще далекі від того, щоб стати загальними» (п. 26).