Папа до богопосвячених Болівії: Будьте свідками милосердної любові Ісуса

П’ятниця 10 липня – це останній день перебування Папи Франциска в Болівії, двогодинний переліт до Парагваю та перший день Апостольських відвідин цієї країни.

Беручи до уваги, що різниця у часі між Болівією та Україною становить сім годин, насамперед, буде мова про завершення подій у четвер 9 липня 2015 р.

Пригадаємо, що Святіший Отець прибув до Болівії у середу,  в місті Ла-Пас, що є урядовим центром країни, зустрінувся з Президентом та членами уряду і перелетів до міста Санта-Крус-де-ла-Сьєрра, яке зазвичай скорочено називають Санта-Крус. Там у четвер вранці він відслужив Євхаристійне богослуження з нагоди відкриття V Національного Євхаристійного Конгресу Болівії, в якому взяло участь коло двох мільйонів  вірних.

Ввечері в колегії святого Івана Боско Святіший Отець відбулась зустріч з духовенством, чернецтвом та семінаристами. Потім Папа взяв участь у завершенні Всесвітнього з’їзду народних рухів, що проходив у місцевому виставковому центрі.

У величезному, по вінця заповненому театрально-спортивному залі колегії святого Івана Боско, якою в Санта-Крус провадять Отці Салезіяни, панував надзвичайно радісний клімат. З усієї країни з’їхалось духовенство, ченці й черниці, богопосвячені особи, семінаристи. Зворушлива й піднесена зустріч із Вселенським Архиєреєм супроводжувалась піснями та свідченнями кількох присутніх.

Єпископ Роберто Борді, ЧБМ,  відповідальний за справи богопосвячених осіб при Єпископській Конференції Болівії, вітаючи Святішого Отця підкреслив, що в країні живе дуже багато убогих людей, які, однак,  багаті вірою. Є також і чимало багатих, які страждають з приводу духовного убозтва. Але всім їм служать священики, ченці, черниці, всі богопосвячені особи, з великою самопосвятою виконуючи свою місію. Вони заанґажовані у сфері освіти, охорони здоров’я, харитативних ділах, усвідомлюючи невідкладну потребу євангелізації, адже також і в Болівії католики мусять виходити назустріч викликам секуляризації та матеріалізму, з усіма їхніми трагічними наслідками для особистого, сімейного та суспільного життя. «Нас турбує неморальність, корупція, торгівля наркотиками, алкоголізм, розпад сімей, соціальна незахищеність, політичні та ідеологічні конфронтації, несправедливість та убозтво», – сказав єпископ, додаючи, що незважаючи на це духовенство не втрачає надії й відваги.

В Болівії католики становлять 82,5% з одинадцятимільйонного населення. Духовну опіку надають 38 єпископів, 1200 священиків, 2600 черниць, яким допомагають майже 7000 місіонерів-мирян та приблизно 18000 катехитів. Церква провадить майже 1800 навчальних закладів та 860 харитативних центрів.

Свідченнями поділились ректор семінарії з міста Кочабамба, який підкреслив спільнотний характер душпастирської праці; черниця, що трудиться на ниві шкільництва, яка розповіла про значення музики у вихованні у вірі та сприянні особистому зростові. А семінарист, що походить із шахтарської родини, поділився історією свого покликання, яке сформувалось серед важкої фізичної праці батьків та їхньої гарячої набожності, яка плекалась у їхній родині.

У прочитаному євангельському уривку (Мк 10, 46-52) йшлося про оздоровлення сліпого Вартимея поблизу Єрихону.

Святіший Отець висловив радість з приводу зустрічі з духовенством та монашеством Болівії, поділяючи радість, що наповнює серце і все місійне життя Христових учнів. А далі звернувся до євангельської розповіді про бідного та сліпого Вартимея, який сидів край дороги і, почувши, що проходив Ісус, почав голосно гукати. Вартимей хотів, щоб його помітили. А навколо  Ісуса були апостоли, були учні, побожні жінки, які звичайно за Ним слідували, та багато народу. Папа зауважив, що ту ситуацію можна перекласти на сучасну мову, кажучи, що Ісуса оточували єпископи, священики, черниці, семінаристи і миряни, заанґажовані в апостоляті.

«З одного боку маємо крик сліпого жебрака, а з другого – різні реакції учнів, – сказав Папа Франциск. – Якою ж є відповідь на біль того, що відкинений на узбіччя дороги, той, на кого ніхто не звертає уваги, йому навіть не дають милостині, він переповнений стражданням, йому навіть немає місця серед тих, хто йде за Господом».

На волання сліпця Святіший Отець пропонує три відповіді, які відповідають трьом словам з євангельського опису: «переходити», «замовкни» і «бадьорся, вставай!» Перше з цих слів є відгомоном байдужості, переконання, що проблеми інших нас не стосуються. Отож, побачивши людське страждання, деякі байдуже проходять мимо, не дозволяють собі доторкнутись, звикають до несправедливості. Їхнє серце броньоване», закрите, воно втратило здатність здивуватись, схвилюватись і змінитись. Не можна йти за Ісусом, не звертаючи уваги на терплячих.

Друге слово, на яке звернув увагу Папа, це «замовкни». Це другий тип реакції на чуже страждання. Це ті, які у випадку Вартимея, примушували його замовкнути, не бажаючи, щоб чуже терпіння ставало їм на перешкоді. Святіший Отець зарахував до цієї категорії тих, хто постійно вказує пальцем на інших, завжди незадоволених, які вважають себе особливою елітою і будують бар’єри перед Божим людом. «Сміятись з тими, хто сміється і плакати з тими, хто плаче – в цьому полягає частина містерії священичого та богопосвяченого серця», – наголосив він, вказуючи на необхідність пам’ятати, звідки ми походимо, звідки нас покликано, не відрікатись свого коріння, свого народу і його культури.

А третій вираз: «бадьорся, вставай!» не зроджується безпосередньо х крику Вартимея, але з реакції людей, які побачили, що робить Ісус, почувши крик сліпого жебрака.

На відміну від інших, які проходили мимо, Ісус зупинився, запитав, що сталось, затримався, почувши чиєсь благання. Нав’язав контакт з благаючим допомоги, ототожнився з ним, стаючи учасником його долі і, таким чином, привертаючи йому втрачену гідність.

Папа Франциск наголосив, що співчуття солідаризується з терплячим ближнім, не заглушує біль, а, навпаки, є логікою любові. Ця логіка не зосереджується в боязні, але в свободі, яка зроджується з любові та ставить добро ближнього понад усі інші речі. Ця логіка народжується тоді, коли ми не боїмось наблизитись до болю нашого народу. Хоч, багато разів це полягає у тому, щоб бути поруч  і вчинити з цієї хвилини нагоду до молитви.

Вселенський Архиєрей пригадав, що духовні особи не є свідками ідеології чи якогось припису, чи способу представляти теологію, але є свідками «зцілюючої та милосердної любові Ісуса», свідками Його дії в житті своїх спільнот».

Папа Франциск заохотив духовних осіб не піддаватись байдужості, а бути свідками милосердя, взаємно допомагати одні одним прикладом та молитвою.

Прямуймо вперед за Божою допомогою і співпрацюючи з усіма. Бог використовує нас для того, щоб Його світло досягло усіх закутин землі», – сказав на закінчення Святіший Отець.