2015-07-03 09:09:00

«Хто вірує – той ніколи не самотній». Читання з енцикліки про віру (20)


Третій розділ енцикліки «Світло віри» завершується роздумами про єдність та цілісність віри. Єдність віри, як зазначає Папа, насамперед випливає із єдності Бога, якого пізнаємо та визнаємо. Всі артикули віри є «шляхом до пізнавання Його буття та діяння», а тому вони мають єдність, «що перевищує будь-яку іншу, яку здатне створити наше мислення».

Віра є одною також і тому, що «звернена до одного Господа, до життя Ісуса, Його конкретної історії, яку Він поділяє з нами». У цьому контексті автор пригадує відповідь святого Іринея Ліонського єретикам-гностикам, які вважали, що існує простацька віра, яка перебуває на рівні плоті Христа і споглядання Його таємниць, та віра для обраних, яка виходить за межі Христового тіла, сягаючи таємниць якогось невідомого божества.

Святий Іриней, натомість, наголошує на тому, що віра є одна, «тому що завжди проходить через конкретну точку Втілення, ніколи не відкидаючи плоті та історії Христа, оскільки Бог забажав об’явитися повністю саме у ній». Отож, немає різниці між «тим, хто здатний багато говорити» і «тим, хто говорить мало», адже ні перший не може нічого до віри додати, ні другий – применшити її. Врешті, віра є одною, «тому що її поділяє вся Церква» (п. 47).

З факту, що віра є одною, випливає те, що «її слід визнавати у повноті та цілісності». Заперечення однієї з правд віри, навіть того, що нам здається неважливим, «рівнозначне руйнуванню всього». В кожній епосі існували та існують «легші або важчі для прийняття точки віри», але слід дбати про те, аби передавався увесь скарб віри. «У дійсності, оскільки єдність віри є єдністю Церкви, забрати щось із віри означає забрати щось з істини сопричастя» (48).

«Як служіння єдності віри та її цілісного передавання, Господь залишив Церкві дар апостольського наступництва. Через нього забезпечується безперервність пам’яті Церкви та можна з впевненістю черпати з чистого джерела, з якого випливає віра. Гарантія зв’язку з початком походить, отже, від живих осіб, що відповідає живій вірі, яку передає Церква. Вона ґрунтується на вірності свідків, які були обрані Господом для цього завдання. Ось чому Вчення Церкви завжди говорить про слухняність вихідному Слову, на якому ґрунтується віра», – підсумовує Папа, додаючи, що саме завдяки Учительському урядові Церкви до нас приходить повнота Божої волі, а разом з нею «радість для того, аби могти її повністю здійснити» (п. 49).








All the contents on this site are copyrighted ©.