Беатифікація о. Луїджі Кабурлотто – пароха убогих у Венеції

Католицька Церква збагатилась ще одним блаженним. 16 травня 2015 р., у Венеції (Італія) беатифіковано о. Луїджі Кабурлотто – пароха убогих та апостола молоді, який усе своє 80-річне життя прожив у Венеції. Походив він із звичайної родини місцевих гондольєрів, тобто веслярів традиційного венеціанського човна особливої форми. В багатодітній сім’ї було 12 дітей. Був парохом, займався виховання та освітою убогих дітей та молоді і з метою опіки над ними заснував Згромадження Доньок святого Йосифа.

Беатифікація о. Луїджі Кабурлотто була проведена на площі святого Марка у Венеції. В імені Папи Франциска її очолив кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації у справах святих.

«Для мене гроші і цвяхи – це одне й те саме», – часто повторював новий блаженний, у переконанні, що у людському серці ніколи не буде забагато милосердної любові. Народився він 1817 року, а закінчивши духовну семінарію, 1842 року прийняв священичі свячення. Починаючи від 1849 протягом 23-ьох років очолював парафію святого Якова, де зустрінувся з великим матеріальним та моральним убожеством. Уже наступного 1850 року за допомогою двох катехиток відкрив школу для бідних дівчаток, яка стала зародком Згромадження Доньок святого Йосифа.  

В інтерв’ю для Ватиканського Радіо кардинал Анджело Амато розповів, що о. Луїджі Кабурлотто відзначався великим духом віри, у найважчих ситуаціях покладаючись на волю Божу. У цьому дусі він формував Згромадження Доньок святого Йосифа, яких навчав у всіх труднощах повторювати: «Воля Божа – це мій рай».

Він  добре розумів наскільки важливою для бідних дітей є освіта і часто наголошував, що «не можна перед ніким зачиняти дверей», та додаючи, що «не треба боятись поблажливості. Краще перебільшити у доброті, ніж гнобити суворістю».

Блаженний навчав, що «Господь любить молитву, навіть коротеньку, але проказану із запалом, у простоті серця й довір’ї». Він твердив, що «святість є дорогою, яку треба розпочинати кожного дня».

У спогадах про о. Луїджі описано, як одного разу він запитав одного муляра, чому ж він не хоче приступити до великоднього святого Причастя. А коли той признався, що не має ані черевиків, ані грошей, щоб їх купити, блаженний о. Луїджі негайно скинув свої черевики і подарував цьому бідному, а сам одягнув свої старі зношені калоші, які стояли в кутку, бо вже були непридатні.

Щоб утримати школи, які заснував, о. Кабурлотто часто звертався за допомогою до благодійників. У той час Венеція належала до Австрії й одного разу о. Луїджі звернувся за допомогою до самої імператриці. Вона зворушилась, читаючи про бідність венеціанських діточок, і блаженний отримав допомогу, яка була йому потрібна. Помер блаженний о. Луїджі 9 липня 1897 року з ім’ям Пречистої Діви Марії на вустах.

Сестри Згромадження, яке він заснував, крім Італії, тепер трудяться в Бразилії, Кенії та на Філіппінах.

В Апостольському Листі про беатифікацію блаженного о. Луїджі Кабурлотто Папа Франциск називає його «визначним вихователем молоді, невтомним апостолом євангельської милосердної любові та вірним вчителем католицької доктрини, динамічним парохом, переповненим душпастирською ревністю та виховною мудрістю».

А Патріарх Венеції Франческо Моралья у подячному слові на закінчення беатифікаційної Святої Меси наголосив, що «душпастирська ревність о. Луїджі, якою було позначене все його життя, була справжнім благословенням для всіх, хто з ним зустрічався».