Роздуми з нагоди Року богопосвяченого життя – 8

З нагоди Року богопосвяченого життя, проголошеного Папою Франциском, який розпочався 30 листопада 2014 р., і триватиме до 2 лютого 2016 року, тобто до празника Стрітення Господнього за григоріянським календарем, пропонуємо чергову передачу, яку приготувала с. Марта Козак, Служебниця Непорочної Діви Марії:

Нашу останню передачу ми закінчили словами: Кожній людині Господь дає дари, схильності та здібності, щоб влаштувати своє життя. Саме через ці дари Бог показує мені особливе покликання. Через мої обдарування, зацікавлення і здібності Господь промовляє до мене. Він кличе мене ступити на мою конкретно призначену дорогу.

Християни – це ті, які знають, що є покликані Ісусом Христом. Вони вірять Йому і переконані, що Він їх насправді любить. Але, на жаль, багато християн не розуміє свого покликання і живе неповноцінним життям. Вони добре почуваються в колі вірних, належать до Церкви, але не збагнули основного, що дарує покликання людині – близькості з Ісусом Христом. Ці люди багато знають про Ісуса Христа, але ніколи не пережили зустрічі з Ним. Для них Ісус є далекою історичною особою.

Бути християнином – це означає бути особисто поєднаним Ісусом Христом і визнавати Його своїм вчителем. Суть християнства полягає саме у цьому близькому стосунку до Ісуса, а якщо його немає, то маємо справу із чимось дуже гарним і шляхетним, але вже не християнством. Християнство – це багатство життя з Ісусом Христом. Ми, часом, бачимо в християнстві релігію обов’язку і праці над собою. В той час як Ісус ототожнює досконалість із самим життям. На два різні запитання: «Як бути досконалим?» і «Як осягнути життя вічне, тобто повне життя?» – Ісус дає одну і ту ж відповідь: «Якщо хочеш бути досконалим, якщо хочеш мати життя вічне, піди продай усе, що маєш, роздай убогим, потім приходь і йди за мною!» (пор. МТ.19,21)

Бог, який сам є свободою, знає, що найбільшою радістю для людини є свобода, тому Він говорить: «Якщо хочеш…». Бог викликає і збуджує цю людську свободу, щоби людина не лише за Ним ішла, а щоб ішла радісно. Основним, абсолютно важливим є те, щоб піти за Ісусом вільно, а не з примусу, зі страху чи через відсутність інших можливостей. Не можна почувати примусу до Ісуса.

Якщо хтось почувається змушеним, це означає, що насправді він не зустрів Ісуса Христа. Бо Ісус, коли кличе, завжди починає словами: «Якщо хочеш…»

Бог християн є Богом, який втручається в історію, змінює її хід, і то дуже радикально. Це є перша умова наслідування Ісуса – позбутися всього, чим володієш: «Піди, продай усе, що маєш». Власність є для людини джерелом безпеки, дає почуття впевненості, стає опорою. Символом безпеки цього світу є гроші або те, що можна перетворити на гроші. Завжди, як і в часи Ісуса Христа, було чимало людей, які вірили у гроші і вважали, що за гроші можна купити все. Не думаймо, що ті часи так сильно відрізнялися від наших.

Ісус говорить до того, кого кличе: «Піди, продай усе, що маєш…» Це означає, що якщо ти не позбудешся всього, то не зрозумієш мови Ісуса, не зможеш увійти в Його таємницю і швидше чи пізніше відчуєш розчарування і зрадиш Його. Наступний наказ Ісуса Христа: «роздай бідним» – означає   позбутися, не розраховуючи одержати щось взамін, роздати так, щоб не залишити собі жодної форми забезпечення, щоб єдиним забезпеченням був Ісус Христос і Його любов.

«Потім приходь і йди за Мною!» Ходити за Ісусом – це неймовірно важлива річ. Досконалий християнин – не той, якому все вдається, який все бездоганно виконує, дотримується всіх принципів і правил. Досконалий християнин – це той, хто йде за Ісусом Христом, може, іде за Ним дуже недосконало, кульгає, тягнеться в самому хвості, але йде.

Іти за кимось – означає, насамперед, довіритись йому. Те, що спочатку ти позбуваєшся добра, служить лише тому, щоб повністю довіритися Ісусові Христові. Ті, що не довіряють Ісусові – навіть якщо фізично йдуть за Ним, – завжди ходять своїми дорогами. Багато учнів ходило за Ісусом, не довіряючи Йому, і вони залишили Його, один навіть зрадив. А ті, що Йому довіряли, може, і не так досконало, як хоч би святий Апостол Петро, – перемогли.