«Хто вірує – той ніколи не самотній». Читання з енцикліки про віру (12)

Читаючи енцикліку про віру «Lumen Fidei», попереднього разу ми зупинилися на тому, що в Біблії істина та вірність крокують поруч: Істинний Бог – це Бог вірний, Який дотримується Своїх обітниць. І саме тому, що знання віри пов’язане із союзом з вірним Богом, у Святому Письмі воно пов’язане зі слуханням. «Віра приходить із слухання», – пише святий Павло в Посланні до Римлян. «Пізнання, пов’язане зі словом, завжди є особистим пізнанням, яке розпізнає голос, вільно на нього відкривається та слухняно йде за ним», – зазначає Папа, додаючи, що саме тому святий Павло говорить також про «послух віри».

В тому, що стосується пізнання істини, слухання іноді протиставляють баченню: «Світло, хоч, з одного боку, дає можливість усе споглядати, до чого людина завжди прагнула, з іншого – здається, що не залишає місця для свободи, тому що сходить з неба і потрапляє безпосередньо до ока, не очікуючи на відповідь ока», – читаємо в енцикліці, де вказано, що таким є елліністичне поняття пізнання, яке пов’язує його з баченням.

Може здаватися, що ці речі протиставні, але Святе Письмо поєднало два підходи: «слухання Божого слова поєднується із прагненням побачити Його обличчя». Таким чином, зміг розвинутися діалог з елліністичною культурою (п. 29)

Далі Святіший Отець вказує на те, що зв’язок між «бачити» та «слухати», як шлях пізнавання віри, чітко проявляється в Євангелії від Івана, для автора якої «вірити означає слухати й, одночасно, – бачити». Слухання відбувається відповідно до пізнання, притаманного любові, тобто, є слуханням, яке «розпізнає голос Доброго Пастиря» та спонукає іти за Ним. Але віра пов’язана також із баченням: хтось увірував, побачивши знаки, які чинив Ісус, але іншому Спаситель каже: «Як увіруєш, то побачиш славу Божу».

Оте поєднання між «бачити» та «слухати» стає можливим завдяки конкретній особі Христа, Якого «можна почути і побачити», адже Він – це Слово, яке стало тілом. Отож, «пізнання віри запрошує нас споглядати не чисто внутрішню істину. Істина, яку нам відкриває віра, – це істина, зосереджена на зустрічі з Христом, на спогляданні Його життя, на відчуванні Його присутності» (п. 30).

Підсумовуючи, Папа вказує на те, що лише завдяки Втіленню, розділивши з нами людську природу, пізнання, властиве любові, могло осягнути свою повноту. Святий Іван у своєму посланні писав: «Що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя...». «Своїм Втіленням, Своїм приходом до нас, Ісус доторкнувся до нас і через Святі Тайни, також і сьогодні доторкається, таким чином, перемінюючи наше серце, дав і дає нам змогу розпізнати Його і визнавати, як Божого Сина. Завдяки вірі, ми можемо доторкнутися до Нього й отримати силу Його благодаті» (п. 31).