Роздуми з нагоди Року богопосвяченого життя – 7

30 листопада 2014 р., у першу неділю Адвенту, що є початком літургійного року в Церкві латинського обряду, розпочався Рік богопосвяченого життя, проголошений Папою Франциском. Він проводиться у контексті 50-річчя документів Другого Ватиканського Собору про Церкву та про оновлення богопосвяченого життя.  Рік богопосвяченого життя триватиме до 2 лютого 2016 року, тобто до празника Стрітення Господнього за григоріянським календарем.

З цієї нагоди с. Марта Козак, Служебниця Непорочної Діви Марії, приготувала серію радіопередач, чергову з яких запрошуємо послухати сьогодні.

Коли ти мандруєш у пошуках, почуваєшся не на своєму місці, коли у серце закрадається неспокій і невдоволення тим, ким ти є і як живеш, коли глибока туга заповнює серце, бажання поєднати своє життя з Богом – це означає, що за таким неспокоєм та пошуками криється сам Бог. Це Він зворушує серце людини.

Що ж, власне, відбувається, коли Бог кличе, і що таке покликання?

Покликання відбувається в глибині єства кожної людини. Бог вибирає, кого сам хоче, одних Він кличе ще в зовсім юному віці, інших – уже в дорослому. Але, на жаль, багато молодих людей не можуть віднайти свій передбачений шлях тому, що не вміють пояснити собі внутрішніх процесів, які в них відбуваються.

Послухаймо історію покликання старозавітнього пророка Самуїла. «Хлопчина Самуїл служив Господеві під доглядом Елі. Слово Господнє було рідким того часу, видіння не були часто. Одного дня Елі поклався спати на звичайному місці – очі його слабшали, і він не міг уже бачити виразно, – а світильник Божий не був ще згашений, і Самуїл лежав у Господнім храмі там, де стояв ковчег Божий. Аж ось Господь озвавсь: «Самуїле! Самуїле!» Цей відповів: «Ось я!» І побіг до Елі й каже: «Ось я! Кликав ти мене?» «Ні, не кликав. Лягай спати». І він пішов спати. Господь же озвавсь знову: «Самуїле! Самуїле!» Схопився Самуїл, пішов до Елі й каже: «Ось я! Кликав ти мене?» «Не кликав я тебе, мій сину, - відповів Елі, - лягай собі спати!» Самуїл не знав ще Господа, бо Господнє слово йому ще не об'явилося. Знову Господь озвавсь до Самуїла, втретє, і схопивсь він, прийшов до Елі й каже: «Ось я! Кликав ти мене?» Тоді Елі збагнув, що то Господь кликав хлопчину, тож і каже до Самуїла: «Йди-но, лягай спати, а коли тебе покличуть, скажеш: Говори, Господи, слуга Твій слухає» (І Сам.3,1-9).

Як потрібно тепер досвідчених осіб, подібних до Елі, щоб допомогти багатьом молодим людям почути голос Божий серед великої кількості голосів в серці  і спрямувати їх до Того, хто кличе і хто зворушує їхні серця. Покликання не можна «створити», як не можна з ревного вівтарника «зробити» священика. У духовному житті вербування неможливе. Бо тільки Бог може покликати тих, кого Він забажає. Однак, пам’ятаймо, що Бог потребує нас як співробітників і запрошує до співпраці, щоб допомагати молодим утвердитися в покликанні.

Кожна людина покликана Богом ступити на свій власний, неповторний життєвий шлях. Запитання про покликання є, водночас, і запитанням про сенс власного життя: «Для чого я власне живу? Чому моє життя повинно бути вдалим? Як хочу його прожити?» Дати відповідь на ці запитання можна тільки тоді, коли надамо свому життю змісту, знайдемо високе завдання, якому повністю себе посвятимо. Людина не має права сама щось вигадувати про сенс життя, вона зобов'язана лише віднайти його. Що хочу я вчинити зі своїм життям? Буду зводити споруду свого життя за власним проектом, чи «житиму за покликанням» під Господнім керівництвом?

Головне покликання людини – це бути любленою та вміти любити. Кожна людина мусить відкритися спільноті людей, серед яких живе та сміливо відкрити свою душу на запитання: «Хто мій Творець, чи я знаю Його?» Коли людина не робить зусиль, щоб відкрити себе на інших, тоді вона спотворює власну істоту, деградує, стає тягарем для спільноти й руйнує свій життєвий простір.

Кожній людині Господь дає дари, схильнотсі, здібності й таланти, щоб влаштовувати своє життя. Саме через ці дари Бог показує нам особливе покликання. Через наші обдарування, зацікавлення і здібності Господь промовляє до нас. Він кличе кожного й кожну з нас ступити на власну, конкретно призначену життєву дорогу.

span>