Роздуми з нагоди Року богопосвяченого життя – 4

З нагоди Року богопосвяченого життя, проголошеного Папою Франциском, який розпочався 30 листопада 2014 р., і триватиме до 2 лютого 2016 року, тобто до празника Стрітення Господнього за григоріянським календарем, пропонуємо чергову передачу, яку приготувала с. Марта Козак, Служебниця Непорочної Діви Марії:

Покликання людини – це якнайвиразніше проявити в собі Божу подобу, те, що ми є Божими дітьми. Всі ми покликані до життя в любові та правді. Це основа покликання, дарованого християнам разом з благодаттю святого Хрищення. З Тайною Хрищення ми отримали можливість стати святими, жити згідно з Божими заповідями. До святості покликана кожна людина, чи то лікар чи вчитель, монах чи єпископ, дорослі чи діти. Це загальне покликання скероване до всіх людей на землі.

Багато доріг відкривається перед тобою для досягнення твоєї мети, а одна з цих доріг неповторна і призначена тільки для тебе. Всі ми прямуємо до святості, всі маємо одну загальну мету, але прямуємо різними шляхами.

Існує також індивідуальне покликання кожної людини, яке залежить тільки від її здібностей, її таланту і призначене тільки для неї особисто. Тому важливо розпізнати й вірно зрозуміти, що Бог приготував саме для тебе. Кожен з нас повинен задуматися над своїм життям, питати у Господа про дорогу до святості, до виконання всього, що Він нам приготував.

Християнське покликання означає покликання до нового життя, до життя з Богом. Кожне покликання є святим і особливим, тому, що кожне місце, яке Господь готує для людини, – святе і особливе. Ніщо і ніхто не в змозі змінити те, що вже наперед приготовлене для тебе, жодні обставини не можуть перешкодити Богові покликати тебе.

Щож таке покликання до богопосвяченого життя? Нсамперед – це заклик і призначення до виконання волі Божої в ролі священника, монаха чи монахині. Чи відрізняється воно від інших покликань? Так, відрізняється. Богопосвячена особа повинна належати тільки Господу Богу і тільки Його мати в своєму серці.

Бог, призначаючи людині конкретне місце в світі, наділив її прекрасними дарами: здібностями, вміннями, талантами, щоб з їх допомогою вона могла якнайкраще виконати своє призначення.

Виконуючи життєве покликання, ми не лише здійснюємо Божі плани, але й розвиваємо наші здібності, таланти, використовуємо власні можливості, створюємо лице нового людства, досягаємо щастя і задоволення.

Покликання – це не тільки свідчення Божої любові до нас, але й наша відповідь на цю любов. Кожна історія покликання дозволяє нам виділити декілька етапів в історії кожного покликання.

Перш усього – це заклик Бога. Дуже важливо почути Його голос серед тисячі інших голосів. Далі – зрозуміти, що Бог хоче сказати саме тобі, яке завдання хоче дати. Так, Авраамові Господь наказує залишити родинну землю і піти до країни, яку Він покаже, Мойсеєві доручає вивести ізраїльтян із Єгипту. Апостолів благословляє на проповідування Його Слова: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож, я з вами по всі дні аж до кінця віку»(Мт 28,19-20).

Наступний крок на дорозі покликання – залишити своє нинішнє життя, свою домівку, рідних, близьких, все що маєш. В історії кожного покликання важливою є присутність і допомога Господа Бога. Людина, яка прийняла заклик Бога і залишила все, щоб піти за Ним, протягом усього життя відчуває безмежну Божу  любов і Його допомогу.

Боже покликання є несподіваним. Немає бо відомих рецептів, способів Божого покликання. Ніхто не покаже доріг чи стежинок, якими Божа благодать приходить до людини.

І ми також часом не розуміємо, чому приймаємо це покликання, адже наші мрії і плани були зовсім іншими. Чому саме нас, а не когось іншого покликав Господь? Це слова великої таємниці, скеровані до кожного і кожної із нас. Бог кличе людину, але не пояснює, чому саме її.

У книзі пророка Самуїла записана розмова Господа з пророком, який має помазати на царя одного з родини Єссея: «Господь сказав до Самуїла: «Не вважай на його вид та на його високий стан, я його відкинув. Господь бо не дивиться так, як чоловік: чоловік дивиться на лице, Бог же дивиться на серце»(1Сам. 16,7). Господні слова можна приймати чи не приймати, але до кінця зрозуміти неможливо.

Покликання до богопосвяченого життя несе заклик служити Богові і Церкві, яка, зі свого боку, служить усім людям на землі. Бог допомагає відкрити свою волю різними знаками. Важливо навчитися розпізнавати ці знаки. Щоб відповісти на заклик Божий, потрібно знати Ісуса Христа, слухати Його і коритися Йому.