2015-01-28 12:02:00

Папи миру. Спадщина святих Івана ХХІІІ й Івана Павла ІІ та Папа Франциск (15)


У світі, який стояв на порозі важливих та глибоких змін, Іван Павло ІІ виокремив особливу роль релігій у сприянні мирові, дбати про який він заповзявся з усією рішучістю. На початку 1986 року він несподівано оголосив про проведення у жовтні міжрелігійної зустрічі, обравши для цього місто Ассізі, яке, за його словами «ангельська постать святого Франциска перемінила у центр загального братерства». Папа добре розумів, що спільна молитва повинна шанувати особливості кожної релігії, а тому небезпеку синкретичних трактувань було усунуто пропозицією не молитися разом, але зібратися разом, щоб молитися. А ще одним задумом, приуроченим цій прощі, стали дбання про «загальне перемир’я».

Півроку перед історичною зустріччю в Ассізі, 13 квітня 1986 р., світ став свідком ще однієї безпрецедентної події. Головний рабин Риму, похилий віком Еліо Тоафф, готувався прийняти особу, яка ще ніколи перед тим не переходила на другий – напроти Ватикану – берег Тибру з метою увійти до римської юдейської святині. Але Папа Войтила, смиренно бажаючи загоювати давні рани, майже з нетерпінням чекав на цей крок: переступити через ріку, яка століттями вважалася нездоланною, щоб у синагозі віддати шану євреям. Це вперше в історії римський Папа переступив поріг юдейської святині.

Святий Іван Павло, будучи справжнім провідником та готовим до співставлення, не соромився визнання помилок та провин Церкви, щоби відкривати нові шляхи для діалогу та співжиття. На своїх плечах він відчував тягар історії, але також – моральну відповідальність, від якої не відмовлявся. Образ Папи та Рабина, що проходили разом під склепінням римської синагоги, вказував до світові на те, що прийшов час промовистих жестів, сміливих починань та важких, але не неможливих задумів.

Настільки, що для Папи Войтили не виглядало неможливим навіть загальне перемир’я, припинення насильства та брязкоту зброї, до якого він закликав 4 жовтня, в день літургійного спомину святого Франциска, перебуваючи в Ліоні в рамках Апостольської подорожі до Франції кілька тижнів перед зустріччю в Ассізі. Він зазначив, що запланована на батьківщині святого Франциска молитва за мирне майбутнє «принесе плоди настільки, наскільки всі ті, хто сьогодні задіяний у військових діях, погодяться взяти активну участь у цьому починанні».

«У дійсності, – говорив Іван Павло ІІ, – якщо би політичні та військові провідники країн та груп, втягнених у збройні конфлікти, змогли промовистим жестом підтримати моління майже всіх релігій світу, то засвідчили би, що й для них насильство не є останнім словом у стосунках між людьми та державами. Тому, саме в день свята святого Франциска, апостола євангельського миру, з цього міста Ліону, наприкінці нашого екуменічного богослужіння, прагну урочисто звернутися до всіх сторін, задіяних у конфліктах в усьому світі, із палким і наполегливим закликом, щоб вони принаймні протягом одного дня, 27 жовтня, дотрималися повного перемир’я». Він також закликав стриматися від конфліктів всіх тих, «хто шукає досягнення своїх цілей шляхом тероризму чи інших форм насильства».

Тим часом, ієрархи та ватиканські дипломати в усьому світі трудилися над тим, щоб конкретизувати цей заклик Святішого Отця. На «загальне перемир’я», до якого принаймні на один день закликав Іван Павло ІІ, погодилися, серед інших, «Ірландська Республіканська Армія», президент Лівану часів громадянської війни Амін Жмаєль разом з шиїтськими та сунітськими лідерами, президент Філіппін Корасон Акіно, яка очолював країну під час повстання мусульманських бойовиків Національного визвольного фронту, принц Сіанук в Камбоджі. Про намір приєднатися до ініціативи заявили: уряд Шрі-Ланки, який боровся проти «Тамільських тигрів», бойовики «Фронту ПОЛІСАРІО» в Західній Сахарі, нікарагуанські «Контрас», лідери ворогуючих сторін в Анголі та Судані, «Революційні збройні сили Колумбії».

І хоч, можливо, зброя у визначений день не замовкла повністю, то для багатьох ворогуючих сторін можливість прийти одного дня до повного припинення вогню перестала бути утопією.

________________________
За матеріалами: Fabrizio Nina, Gasparroni Fausto“I papi della pace. L'eredità dei santi Roncalli e Wojtyla per papa Francesco”, Rizzioli 2014.

 








All the contents on this site are copyrighted ©.