75-річчя українського відділу Радіо Ватикану. Минуле і сучасність (4)

Прозвучав історичний, майже 40-річний запис хору української парафії святої великомучениці Варвари з Відня, зроблений в студії Ватиканського Радіо, повертаючи нас на історичні шляхи української редакції, якій у  неділю 14 грудня виповниться 75 років. Саме 14 грудня 1939 року на хвилях Радіо Ватикану вперше залунала українська мова. Того дня був четвер. Відтоді українські передачі день за днем, в усіх часах – від прірви найглибшої і, здавалося б, безнадійної темряви, яку пережили віруючі, до днів відродження й оновлення, зміцнення церковного і духовного життя, з надією на кращі часи супроводять рідний народ.

75-та річниця не тільки наша – вона належить усім вам, наші дорогі радіослухачі, бо ж постійне служіння українського відділу Радіо Ватикану призначене українській Церкві та всьому народові, тобто, всім вам! І тому, відзначаючи 75-річний ювілей українського радіомовлення з Ватикану, разом з вами хочемо подякувати Господеві за всі ті благодаті, якими Він щедро обдаровував, підтримуючи у важкі хвилини та ведучи дорогами Божої правди й любові.

Напередодні ювілейного дня від нашої української редакції хочемо привітати вас усіх, наші дорогі радіослухачі: тих, які протягом сімдесяти п’яти років – а це вже декілька поколінь –  терпеливо настроювали свої радіоприймачі (а скільки-то разів це було пов’язане з реальною небезпекою переслідувань та репресій!) – щоб серед штучних перешкод, заглушувань та шумів ефіру почути голос радіостанції Папи.

Так, це не тільки наші, але й ваші сімдесятип’ятирічні духовні жнива! Очевидно, не все було досконалим, напевно, не завжди ми вміли відповісти на ваші потреби й прагнення. Та ви, дорогі брати й сестри, завжди були терпеливими до наших обмежень і поза нашими слабкими людськими силами вміли відчути голос католицької Церкви, яка завжди була поруч з вами.

З вдячністю Господеві, дякуємо вам усім, від наймолодших до найстарших, і, стоячи майже на порозі 15-го року третього тисячоріччя християнської ери, віддаємо в Господні руки майбутнє наших українських передач. З Господом Богом і під ласкавим покровом Пресвятої Богородиці, день за днем підтримуємо наш постійний духовний зв’язок із вами.

Далі розповідаючи про минуле й сучасне української секції Радіо Ватикану, слід згадати, що після виходу з підпілля, з 1989 до 1993 року, у тісній співпраці із Сестрами Служебницями в Римі, український відділ діяльно допоміг у пересилці коло 90.000 релігійних книжок на майже 25.000 адрес з України.

Тоді українська редакція почала щорічно отримувати десятки тисяч листів, і це не дивно, адже досі Радіо Ватикан було одностороннім, хоча й небезпечним, зв’язком з Церквою та світом. Невеличкий колектив української секції не міг впоратись з такою кількістю листів, тому з допомогою поспішили Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії.

На всі листи було неможливо відповісти, але з тими, хто потребував особистої відповіді, почала листуватись с. Родіона Луків з Польщі, Головна Дорадниця. Вона підписувала листи від імені Ксені Верховинець і протягом років перебування в Римі вела листування з тисячами слухачів з України.

Після її повернення в Польщу, листування перейшло в руки с. Беніґни Королюк з Бразилії, яка підписувалась хресним іменем Олена. С. Беніґна вела листування для Радіо Ватикану навіть і тоді, коли від’їхала на місію до Німеччини: щотижня до Нового Ульму поштою відправлялись бандеролі з листами, а звідти приходили готові відповіді, які пересилались в Україну.

З 2007 року в листуванні із слухачами допомагала с. Романа Пашков’як з Польщі, Головна Дорадниця, яка підписувала  листи хресним іменем Надія.

Тепер листування веде с. Марта Анна Козак, Головна Дорадниця і Заступниця.

Завдяки цьому листуванню Ватиканське Радіо має можливість пізнати людей, яким служать, краще зрозуміти їхні прагнення і переживання. Це, переважно, похилі віком люди, які щоденно чекають українського голосу з Ватикану, знаходячи підтримку у самотності, старості, немочі. Пишуть також і молоді, шукаючи розв’язки своїх життєвих питань, просвічення, вказівок.

Радіослухачі радо діляться своїм життєвим досвідом, дякують за моральну й молитовну підтримку, пишуть про особисті переживання. Радощі, терпіння, розчарування, яких зазнали у житті. Буває, що у скруті звертаються за матеріальною допомогою. У таких випадках Радіо Ватикан виконує також і роль інформаційну, вказуючи де і до кого потрібно звертатись.

Як було згадано, з 1989 року з України почали масово надходити листи від слухачів, які не могли цього зробити за часів підпілля. У 1989 році надійшло понад 17 000 листів, а 1990 – аж 46 714, а в загальному від 1989 до травня 1993 року було отримано майже 99 000 листів, до речі, найбільша кількість, яку будь-коли отримував один із мовних відділів Радіо Ватикану. Переважна більшість з них надходила на адресу Ксені Верховинець.  У цей період Сестри Служебниці з Головної Управи у Римі розгорнули важливу місію, пов’язану з висиланням релігійної літератури в Україну. Протягом 5-6 років, день за днем, переважно вечорами до пізньої ночі, бо ж удень кожна із Сестер мала свої невідкладні обов’язки, вони віддали себе благородній справі приготування  бандеролей з релігійною літературою, щоб допомогти спраглим  духовної поживи вірним.

Листи приходили на адресу Радіо Ватикану і Тетяна Шуфлин – відома слухачам як Ксеня Верховинець та с. Лідія – відома слухачам як Сестра Служебниця Ірина, сортували й перечитували листи. С. Лідія забирала їх до Головного Дому, де Сестри, включно з тодішньою Головною Настоятелькою Францішкою Библів та Головною Управою та всією спільнотою Сестер Головного дому, пакували бандеролі. У с. Родіони Луків, Головної Дорадниці, від безперервного перев’язування бандеролей не загоювались рани на пальцях. А с. Лідія фактично власноручно заадресувала близько  25 тисяч посилок, бо Сестрам з діаспори було важко зрозуміти українські адреси.

Книжки отримували безкоштовно з фондів видавництва ОО. Василіян у Римі та з фондів, які, за розпорядженням Блаженнішого Йосифа Сліпого, збирались та зберігались при соборі св. Софії в Римі. Кошти на пересилку, пакети, обгортковий папір, навіть на мотузочки, які перев’язувались бандеролі, довелось збирати повсюдно, бо Радіо Ватикан не могло забезпечити висилку такої величезної, непередбаченої кількості бандеролей. Велику кількість необхідних грошей отримано від о. д-ра Івана Дацька,  який з готовністю відповів на ці потреби, а чимало фондів зібрала німецька монахиня с. Рут Фабрі, яка тоді перебувала у Римі. Вона дуже перейнялась цією справою, а що її Згромадження, серед іншого, займається сліпими в Німеччині та Швейцарії, то тисячі посилок з релігійною літературою для України були оплачені добровільними пожертвами незрячих людей з тих країн. Були й окремі благородні дари від інших людей. Їм всім велике спасибі!

Щоб не привертати зайвої уваги в Україні до ватиканських марок та печаток, бандеролі висилались з італійської пошти, розташованої за 6 кварталів від Радіо Ватикану. Іноді підвозили автомашиною, а часто доводилось нести десятки бандеролей і довго стояти в черзі, щоб їх вислати.

Господь допомагав на кожному кроці і благословив цю працю, бо власними силами було б неможливо подолати таку величезну кількість роботи, виконуючи при цьому свої щоденні обов’язки чи в Радіо Ватикані, чи в монастирі.

Не раз Сестри залишались без грошей на пересилку, а на кінець уже не стало книжок, щоб висилати на індивідуальні прохання, бо їх вже вивозили в Україну вантажними автомашинами. На жаль, десятки тисяч листів з проханнями релігійної літератури залишились без відповіді, адже всі можливі запаси та фонди релігійних книжок в Римі вичерпались, а в Україні почала налагоджуватись видавнича справа, яка тепер добре розвинена.

Без відповіді залишилось коло 84 000 листів, але всі вони були перечитані з любов’ю та уважністю, за кожного адресата підносилась до Господа щира молитва, благаючи особливої опіки Пресвятої Богородиці, заступниці і покровительки Згромадження.

Однак, ще й досі, у 2014 році, на адресу «Ксені Верховинець» надходять прохання про Біблії та іншу релігійну літературу, які тепер неможливо задовольнити. Тепер – нові вимоги, на які Сестри Служебниці стараються відповідати всім серцем і усіма своїми силами.

З десятків тисяч отриманих листів, навмання вибираємо один, щоб ним закінчити чергову розповідь про минуле й сучасне українського відділу Ватиканського Радіо. Лист написаний наприкінці 1992 року. Автор пише:

«Від усієї душі і щирого серця вітаємо вас з Різдвом Христовим і Новим, 1993 роком. Бажаємо вам багато щастя, міцного здоров'я у вашій місійній і благородній роботі. Просимо Бога, щоб благословив вас і підтримав, щоб Його ласка і благодать спочила на вас, на Господній ниві. 3вертаюсь до вас я, інвалід, і багато пенсіонерів та інвалідів, і різних людей, а їх є мільйони, що слухають вашу науку, а головно Святу Літургію, на котру ми чекаємо кожної неділі і слухають зі сльозами на очах. Скільки тисяч душ спаслось і пішли до Господа з чистою душею через вашу науку. Я бачив, як помирала моя сусіда, то вся родина молилась і вона сама, щоб дочекалась Св. Літургії, а тоді, щоб померла. Так і сталось, чекала від середи, а в неділю закінчувалась Св. Літургія з Ватикану і ця жінка закінчила своє життя на землі і з лагідним серцем пішла до Господа. Дуже багато можна говорити про різні факти i приміри. Є багато людей, що не можуть йти в церкву через хвороби і нeмочі, багато літом пастухів слухають, всі роки люди складали свої послідні гроші, щоби купити прийомник, аби слухати Ватикан. Дорогі брати і сестри, ми вам дуже вдячні за вашу тяжку, але благородну справу. Молитись і проповідувати живого Бога. Бо Господь Бог – це є скеля святої правди, скеля світла і життя, скеля людського спасіння. Ще раз бажаємо вам веселих свят і успіху у вашій святій справі. Бувайте здорові, нехай вас Бог благословить!»

Таким був зміст одного з десятків тисяч листів, надісланих до української редакції Радіо Ватикану.