Папи миру. Спадщина святих Івана ХХІІІ й Івана Павла ІІ та Папа Франциск (3)

Хоч вони й не були єдиними, які трудилися на користь миру, то, однак, саме на прикладі Івана ХХІІІ, Івана Павла ІІ та Франциска ми мали нагоду спостерегти, як Церква може мати дійсно впливовий голос на міжнародній сцені, до якого прислухаються могутні цього світу, а тому ці постаті дійсно заслуговують на те, щоб їх називати «Папами миру».

Коли говоримо про святого Івана ХХІІІ, то слід особливо відзначити його вклад у подолання так званої Карибської кризи та його енцикліку «Мир на землі».

Між 15 та 28 жовтня 1962 року світ стояв над прірвою: через Карибську кризу, що була вершиною міжнародного напруження під час холодної війни, існувала дійсна загроза застосування ядерної зборої з усіма можливими трагічними наслідками. Після того, як 14 жовтня американський розвідувальний літак сфотографував докази того, що СРСР розгортає на Кубі бази ядерної зброї з ракетами, здатними досягти США, розпочалося двотижневе відкрите протистояння між Москвою та Вашингтоном, неодноразово підходячи до межі третьої світової війни, яка могла мати непоправні наслідки, зважаючи на наявність атомних арсеналів.

Протягом цих двох тижнів, затамувавши подих, світ спостерігав за розвитком подій. А розв’язку вдалося знайти, завдяки впливові, хоч це і не відразу було визнано, на той час вже вісімдесятирічного Папи Ронкаллі. Пастир смиренної і простої вдачі, син селянської сім’ї з півночі Італії, завдяки силі морального авторитету виявився здатним промовити до могутніх цього світу.

Пригадаємо історичний контекст цих подій. У січні 1959 року, після перемоги кубинської революції, до влади прийшов Фідель Кастро, який шукав зближення з Радянським Союзом, чим викликав роздратування в США, що мали свої інтереси щодо цього регіону та вбачали у встановленні комуністичного режиму недопустиме втручання «на своє подвір’я». Передісторією майбутньої кризи стала невдала спроба американського уряду скинути режим Кастро, яка була здійснена у квітні 1961 року, три місяці після інавгурації президента Кеннеді.

Невдача привела до того, що в очах радянського керівництва Кеннеді почав виглядати слабким, нездатним приймати рішучі рішення та стримати можливий удар з боку СРСР. У тому ж таки 1961 році розпочалося спорудження Берлінської стіни. Думка встановити ядерні боєголовки на Кубі з’явилася у Хрущова також і через те, що США, встановивши свої ракети середньої дальності в Італії, почали розгортати бази в Туреччині, що несло безпосередню загрозу західній частині СРСР.

План Генерального Секретаря ЦККПРС та Голови Ради Міністрів СРСР мав принести країні різні користі. У 1962 році на озброєнні в Москви було лише 20 міжконтинентальних ракет, здатних нести ядерні заряди, але їхня точність залишала бажати кращого. Натомість, Вашингтон мав цілий флот бомбардувальників B52, здатних уразити ядерними боєголовками більшу частину радянської території.

Встановлення на Кубі балістичних ракет середньої дальності створювало можливість завдавати неочікуваного і точного удару по території США. Маючи дальність польоту 2000 кілометрів, вони могли становити загрозу для Вашингтону. Радянське керівництво було переконане у тому, що це дасть змогу зайняти західний Берлін, оскільки Кеннеді, на їхню думку, не ризикнув би розпочати ядерну війну. Або ж можна було вимагати здачі західного Берліну взамін на розформування баз на Кубі.

Наприкінці липня 1962 року до берегів Куби, під прикриттям сільськогосподарської і продовольчої допомоги, вирушили коло 60 радянських кораблів. Керівництво США в той час серйозно не сприйняло попередження ЦРУ про можливе перевезення ракет, вважаючи, що СРСР на це не наважиться.

Тим часом, наприкінці серпня американський літак-розвідник сфотографував спорудження на берегах Куби пускових установок для ракет земля-повітря, однак, президент не вбачав у цьому загрози. На початку вересня в порту Гавани було відвантажено перші балістичні ракети середньої дальності. Однак, протягом кількох тижнів присутність цих ракет не була виявленою.

Представник Куби при ООН 7 жовтня 1962 року заявив: «З метою захисту ми придбали зброю, якої б воліли не набувати, зброю, яку не маємо наміру застосовувати». ЦРУ, яке раніше вважало, що мова йде про захисне озброєння, почало серйозніше ставитися до повідомлень розвідників про можливість присутності на острові наступальної зброї. Через тиждень, 14 жовтня, розвідувальний літак зробив майже 1000 знімків підозрілих об’єктів, які чітко показували спорудження пускових установок для ракет середньої дальності. Через кілька днів було виявлено, що 4 установки вже були діючими. 16 жовтня Кеннеді скликав на нараду Виконавчий Комітет Ради Національної Безпеки…
________________________
За матеріалами: Fabrizio Nina, Gasparroni Fausto, “I papi della pace. L'eredità dei santi Roncalli e Wojtyla per papa Francesco”, Rizzioli 2014.