Ісус завжди біля нас, готовий нам допомогти. На молитві «Ангел Господній» з Папою Франциском 10 серпня 2014

Віра дає нам впевненість у присутності Ісуса, Його руки, яка простягається, щоб вирвати нас від небезпеки. На це Папа Франциск звернув увагу перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 10 серпня 2014 р., коментуючи євангельську розповідь святого Матея про те, як Ісус серед бурі прийшов до апостолів по воді та дозволив Петрові ступати морськими хвилями.

Після помноження хлібів і рибин, Христос змусив учнів увійти до човна та переплисти на другий берег, а Сам, тим часом, відпустив народ та пішов на гору молитися. На озері зірвалася сильна буря, і саме під час неї Ісус наздогнав човен, ступаючи по воді. Коли учні побачили Його, налякалися, бо думали, що то привид, та почали кричати, але Ісус заспокоїв їх, кажучи: «Не бійтеся, це я». Тоді Петро, з притаманним запалом, мало не намагається Його випробувати, відповівши: «Якщо це ти, то вели мені прийти до тебе по воді». Ісус сказав: «Іди», – і учень вийшов з човна й пішов по воді, але злякавшись вітру, почав потопати, крикнувши: «Врятуй мене, Господи!». Тоді Христос взяв його за руку й вони разом увійшли до човна.

«Ця розповідь, – зауважив Святіший Отець, – є прекрасною іконою віри апостола Петра. В голосі Ісуса, Який каже йому: “Іди”, – він розпізнає відлуння першої зустрічі на березі того самого озера, а тому ще раз полишає човен та йде до Вчителя. Він іде по воді! Сповнена довіри й готовності відповідь на Господнє покликання дозволяє чинити надзвичайні речі». Ісус навчав нас, що ми «здатні чинити чуда», маючи віру в Нього та в Його слово.

«Відвівши погляд від Ісуса», дозволивши «захопити себе супротивностями», які його оточували, Петро почав потопати. Але, як підкреслив Папа, Господь був там, і коли учень увізвав до Нього, рятує його від небезпеки. «У постаті Петра, – додав він, – з його поривами та слабостями, описана наша віра: завжди тендітна й убога, неспокійна, та не зважаючи на все – переможна, віра християнина крокує назустріч воскреслому Господеві, серед бур і небезпек світу».

Дуже важливою, за словами Святішого Отця, є також фінальна картина цієї події. Розповідає святий євангелист Матей, що як тільки Ісус з Петром увійшли до човна, вітер ущух, а всі, що були в човні, припали ниць перед Ним, кажучи: «Направду ти є Син Божий». У човні були разом усі апостоли, яких об’єднував «досвід слабкості, сумнівів, страху й маловір’я». Але лишень до човна ввійшов Ісус, «атмосфера змінюється: всі почуваються в єдності у вірі в Нього». «Малі та перелякані, – відзначив Наступник святого Петра, – стають великими, коли падають на коліна та розпізнають в своєму учителеві Божого Сина. Скільки-ж то разів з нами трапляється те саме... Без Ісуса, далеко від нього, ми почуваємося переляканими, нездатними, настільки, що починаємо думати, що не дамо собі ради: це означає, що бракує віри. Але Ісус завжди з нами, можливо, прихований, але – присутній і готовий підтримати нас».

«Це, – підсумував Папа, – промовистий образ Церкви: човен, змушений долати бурі, й іноді, здається, що він перевернеться. Його рятують не вміння та сміливість людей, але віра, яка дає змогу прямувати вперед навіть серед темряви та труднощів. Віра дає нам впевненість у присутності Ісуса завжди поруч з нами, присутності Його руки, простягнутої до нас, щоб підтримати серед небезпеки. Всі ми перебуваємо у цьому човні та почуваємося в безпеці, не зважаючи на свої обмеження та слабкість. Ми в безпеці, насамперед, тоді, коли вміємо впасти на коліна, щоб адорувати Ісуса, єдиного Пана нашого життя. До цього нас завжди взиває наша Матір – Пресвята Богородиця. Сповнені довір’я, звертаємося до Неї», – закінчив своє повчання Святіший Отець та розпочав проказування молитви «Ангел Господній».

Уділивши всім вірним своє Апостольське благословення, Папа звернувся із закликом щодо ситуації в Іраку та в секторі Ґази, а також закликав молитися за жертви вірусу лихоманки Ебола та за тих, які борються за те, що спинити його поширення. Привітавши паломників, він пригадав, що у середу розпочинається його Апостольська подорож до Південної Кореї. «Будь-ласка, супроводжуйте мене молитвою. Я дуже її потребую», – сказав Святіший Отець.