Ватиканське видавництво перевидало енцикліку «Ecclesiam suam» Папи Павла VI

Цими днями минає 50 років відтоді, як Папа Павло VI видав свою першу Енцикліку «Ecclesiam suam» про Церкву: 6 серпня 1964 року текст документу було підписано до друку. З цієї нагоди Ватиканське видавництво «Libreria Editrice Vaticana» перевидало цю Енцикліку з передмовою, яку приготував єпископ Етторе Малтані, вікарій у справах мирян північноіталійської дієцезії Трієсте

Як зазначає автор передмови, ця Енцикліка стала «програмним документом» та окреслила стиль служіння Папи Павла VI на престолі святого Апостола Петра. Святіший Отець окреслив три центральні напрямки розвитку своєї думки: споглядання Божого Слова, християнський народ та світ.

У вступі акцентується увага на питанні, яким чином Католицька Церква мала б звершувати своє апостольське служіння в сучасному світі, а відтак тема розвивається в подальших розділах документу.

Перші слова Енцикліки наголошують, що Ісус Христос заснував свою Церкву таким чином, щоб вона була, одночасно, і люблячою матір’ю для усіх людей і посередницею, яка подає спасіння. Відтак, Папа переходить до роздумів про сумління, і цій темі присвячує першій розділ документу, в якому говорить що «ми вважаємо, що Церква повинна поглиблювати свідомість, яку вона повинна мати щодо себе, скарбу істини, якого вона є спадкоємницею та сторожем, та місії, яку вона повинна довершувати у світі».

В другому розділі Енцикліки Святіший Отець зосереджує читачів на темі оновлення та наголошує на тому що «Божа Церква, є такою як хоче Христос: єдиною, святою, спрямованою до досконалості, до якої Він її покликав та дав усі засоби для її досягнення».

Третій розділ присвячений темі діалогу, тобто розглядає зв’язки, які «Церква повинна мати з людством». На думку єпископа Малтані, Папа наголошує для себе і для цілого Божого люду, що метою, з якою Христос заснував Церкву, як присутність в історії духовного материнства та відкриту скриню для тих хто очікує та прагне спасіння, у повноті присутнє в Католицькій Церкві. Таким чином, Павло VI пригадує усім що цей спільний дім є місцем де людина зустрічає Бога, як Отця, і це властиво, і є бажанням Христа, Який наділяє Церкву цією сакраментальною можливістю, яку вона звіщає вірним. Також Святіший Отець пригадує собі та усім охрещеним, що необхідно наслідувати та виявляти в історії той спосіб, через який втілилося Боже Слово, тобто через діалог з кожною людиною і з цілою людиною й, таким чином, перебувати в істині та прямувати до спасіння.