Церква у Камбоджі готується відзначати 460-річчя євангелізації в контексті призадуми
над милосердною любов’ю
У 1555 році на терени сучасної Камбоджі вперше ступила нога місіонера. Місцева Церква,
яка зродилася завдяки місійній діяльності єзуїтів, домініканців та францисканців,
готується до відзначення 460-річчя євангелізації. Готується до них, як зазначив у
спеціальному душпастирському листі Апостольський вікарій Пномпеню єпископ Олівер Шмітгойслер,
«у радикально відмінному від тодішнього контексті».
У Камбоджі, країні на південному
сході Азії, понад 90% населення сповідують буддизм, а християни становлять лише коло
2 %. «Звісно, втілення Євангелія тут ще не завершилося, – пише архипастир. – Змінюється
суспільство, змінюються звичаї, 21 століття присутнє в усіх суспільних та економічних
секторах, багаті й надалі збагачуються, бідні залишаються бідними». З цього випливає
заклик ієрарха дбати про те, щоб «послання визволення, принесене Ісусом, було дедалі
більше присутнім» та щоб «кожен християнин дозволив проникнутися вірою, яка повинна
відображуватися в житті та щоденних рішеннях».
Апостольський вікарій Пномпеню
не оминув увагою того факту, що наступного року заплановано створення південно-азійського
економічного співтовариства. За його словами, «як і все суспільство, Церква також
повинна бути готовою увійти в цю нову плюралістичну спільноту», відкриваючи своє серце.
Вона повинна жити не лише місцевим ритмом, але також ритмом Вселенської Церкви, а
для цього слід також подбати про те, щоб «між різними складовими Церкви ніколи не
забракло гармонії та пошани, що є свідченням глибокого сопричастя».
Варто зазначити,
що відзначення 460-річчя євангелізації Камбоджі супроводжується Триріччям милосердної
любові, яке місцева Церква проголосила на 2014-2016 роки, а його тема звучить: «Хто
є моїм ближнім?». У посланні преосвященнного Олівера Шмітгойслера до вірних читаємо,
що ці три роки покликані «допомогти у простоті й істині відповісти на запитання про
те, яку Церкву ми хочемо будувати». «Саме тому, що камбоджійське суспільство є багатим
на культурні й суспільні відмінності, ми покликані жити, як брати й сестри, щоб приймати
ці відмінності та жити досвідом Церкви, Христового Тіла, сопричастя з Богом та у Бозі»,
– зазначив ієрарх.
«Господь Бог на боці вдови, сироти й чужинця. На кожному
охрищеному лежить відповідальність за те, щоб відважно викривати всі ситуації несправедливості
та корупції, які приносять користь сильним за рахунок слабких», – наголошує Апостольський
вікарій Пномпеню, додаючи: «Три роки молитви та призадуми над милосердною любов’ю
є також нагодою ділитися нашою вірою та харитативною діяльністю з усіма частинами
нашого суспільства, на всіх рівнях, де ми присутні, як особи і як інституції. Ісусова
любов є заразливою: нехай же вона запалить наші громади, щоб вони були сповненими
ентузіазму та радості знаками життя, отриманого у повноті».