«Довіряю Тобі». Книжка Ватиканського видавництва про Папу і покликання

Вчинити видимою радість покликання та поділитися нею. Такою була мета Дня семінаристів, новиків та осіб, які розпізнають покликання, що відбувся у липні минулого року в Римі в рамках ініціатив, приурочених Рокові віри. На основі цього досвіду Папська Ради з питань нової євангелізації приготувала видання «Довіряю Тобі», яке побачило світ у Ватиканському видавництві.

У книжці зібрані різні промови і доповіді, розпочинаючи від слів Папи Франциска, з якими він у залі ім. Павла VI у Ватикані звернувся до понад шести тисяч учасників згаданого заходу, що прибули з майже 70 країн світу. Святіший Отець тоді, серед іншого, говорив про пануючу псевдокультуру тимчасовості, про справжню радість, «яка народжується із зустрічі, із взаємин з іншими», про «душпастирське батьківство і материнство», наголошуючи на тому, що «коли священик не є батьком для своєї громади, коли черниця не стає матір’ю для всіх, з ким працює, то стає сумним чи сумною».

Наступного дня, у проповіді під час Євхаристійного богослуження у Ватиканській базиліці Святого Петра Папа Франциск звернув увагу на три моменти: «на радість», хрест Христовий, як «орієнтир для місії» та молитву.

Згадуючи про учасників згаданого Дня семінариста і новика, архиєпископ Ріно Фізікелла, Президент Папської Ради з питань нової євангелізації, у вступі до книжки пише: «Їхня присутність під час Року віри перед гробом святого Петра була, насамперед, свідченням. Їхні голоси, їхні усмішки, пісні й молитви сказали Римові та світові, що рішення посвятитися Христові у служінні Церкві є прекрасним та заслуговує на те, щоб ним жити. Християни завжди покликані підтверджувати свою віру, але на тих, які посвячуються Христові, лежить ще більша відповідальність. Вони часто чують запитання про причини свого покликання. Кожен має причини, які лежать в основі здійсненого рішення. Це вільне рішення на основі зустрічі з Христом, Який протягом століть завжди й невтомно кличе нових учнів. Це життя наслідування, яке відкриває неочікувані горизонти, виходячи за межі очікувань. Саме з цими почуттями надії, – пише архиєпископ Фізікелла, – ми зустрічали тисячі юнаків і дівчат, які прибули до Риму разом зі своїми наставниками».