Папа Франциск у Святій Землі: храм Гробу Господнього в Єрусалимі
25 травня 2014 р., після зустрічі з Константинопольським патріархом Вартоломеєм І,
що відбулась у приміщенні Апостольської Делегатури та підписанням спільної декларації,
Папа Франциск прибув на екуменічну молитву до храму Господнього Гробу, місця розп’яття,
поховання і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.
Вже перші християни почитали
це місце, зване Голготою. За часів Ісуса Христа цей пагорб знаходився поза містом
і, ймовірно, був вищим від теперішнього і був включений в межі міста під час спорудження
третього муру в 41-44 роках. Пам’ять про святе місце не затерлась після нищівного
руйнування міста імператором Титом у 70-му році, ані після того, коли, за розпорядженням
імператора Адріана, були стерті з лиця землі всі місця культу.
Перша християнська
церква споруджена тут святою Оленою, матір’ю імператора Константина. Величний комплекс
храму Воскресіння був посвячений 335 року в присутності імператора Константина та
представників духовенства з багатьох країн. До Святої Землі почало з’їжджатись дедалі
більше прочан. 1009 року халіф Аль-Хакім наказав повністю знищити храм, який кілька
разів відбудовувався, але остаточну реконструкцію у ХІІ сторіччі провели хрестоносці,
зібравши під дахом одного храму всі місця, пов’язані із смертю і воскресінням Ісуса
Христа. Протягом багатовікової історії храм Господнього Гробу переходив з рук одних
конфесій до інших, як також і у руки мусульман, кілька разів був зруйнований та відновлений.
Від ХVІ століття храмом опікувались Отці Францисканці.
У наші часи базиліка
Гробу Господнього знаходиться в осередку Старого міста, оточена крамницями та ринками.
Сучасний храм поділений між наступними Церквами: католицькою латинського обряду, греко-православною
та православною вірменською; свої межі та розклад проведення богослужень мають православні
копти, сирійці та ефіопці. А головний вхід до базиліки контролюють не християни, а
з ХІІ сторіччя це довірено двом мусульманським родинам і ця традиція зберігається
до наших днів.
У базиліці при вході бачимо прямокутний камінь, оточений свічками
та лампадами. Згідно із традицією, він вказує на місце, де Ісуса, знявши з хреста,
намастили запашними оліями. В самому центрі величного храму круглої форми знаходиться
невелика каплиця з жовтого і рожевого мармуру, до якої веде невеличкий коридор, названий
каплицею Ангела (що звістив про воскресіння Ісуса Христа побожним жінкам), а далі
входиться у каличку, де біла мармурова плита прикриває камінь, висічений у скелі,
на якому був похований Ісус Христос.
У тій же базиліці Гробу Господнього стрімкі
сходи ведуть до каплиці, яка споруджена над Голготою, де Ісус був розп’ятий. В істориків
немає жодних сумнів – базиліка Гробу Господнього дійсно стоїть на місці страти, поховання
і воскресіння Ісуса Христа. Археологічні розкопки дозволили побачити велику тріщину
в скелі, а як пригадуємо, коли Ісус помер, затремтіла земля і почали розпадатись скелі.