Зцілитись від корупції (2)

Понад 20 років тому, ще будучи священиком, теперішній Папа написав текст, який 2005 року був оприлюднений, як брошура авторства Буенос-Айреського архиєпископа кардинала Хорхе Маріо Берґольйо «Корупція та гріх. Кілька думок на тему корупції». Попереднього разу ми розпочали знайомство з цією книжечкою, яка навіть після 20-ти років не втратила своєї актуальності.

Дуже часто корупцію ототожнюється з гріхом, але, на думку Папи Франциска, це не зовсім точно. Стан гріха і стан корумпованості, зіпсуття, – це дві відмінні, хоч і тісно пов’язані між собою дійсності.

Автор пише, що визнати себе грішником – це крок до того, щоб зануритися у глибини милосердя Небесного Отця, Який нас любить і кожної миті чекає на нас. «Я – грішник, змилуйся наді мною грішним!» – взивав митар з Ісусової притчі, який повернувся із храму додому виправданим. «Я згрішив проти неба і проти тебе!» – каже розкаяний блудний син, повернувшись і впавши в обійми батька, який його очікував. «Відійди від мене, Господи, бо я – грішний» – сказав святий Петро, який згодом проливав гіркі сльози, усвідомивши вчинену зраду, а розкаявшись, був поставлений утверджувати віру інших.

«Я – грішник!» – визнав цар Давид, коли пророк представив йому жалюгідність його вчинку проти воєначальника царського війська. Натомість, дуже важко, щоб слово пророка змогло розтопити зіпсоване, корумповане серце! Воно настільки закріплене у задоволенні власною самодостатністю, що навіть не припускає можливості дискусії. Про таких в Євангелії написано, як про тих, які нагромаджують багатства для себе, замість багатіти в Бога. Така людина почувається комфортно та щасливо, як той чоловік із притчі, що задумав збудувати нові засіки, а якщо справи натраплять на труднощі, то на всі випадки має виправдання, як той «корумпований управитель» з іншої притчі, який, немовби, передвістив філософію тих, які кажуть, що «дурним є той, хто не краде».

Корумпована людина створила систему самооцінки, яка ґрунтується саме на таких облудних наставленнях: вона крокує життям, використовуючи найкоротші стежки пристосовництва, навіть ціною гідності, як власної так й інших людей. Вираз обличчя такої людини промовляє: «Це зробив не я!». Вона заслуговує на почесний докторат із «суспільної косметології», а найгіршим є те, що вона сама в усе це вірить. І дуже важко, щоб до такого серця пробилося пророцтво. Тому ми, признаючи: «Так, ми грішниками!», – не можемо допустити того, щоб стати «корумпованими, зіпсованими».

Одним із типових наставлень корумпованого перед обличчям пророцтва є своєрідний комплекс «безсумнівності». Така людина ображається, коли її критикувати, дискредитує особу чи інституцію, яка собі на це дозволила, робить все для того, щоб був знищений будь-який моральний авторитет, здатний її критикувати, вдається до ідеологізованих мудрувань та словесної спритності, намагаючись виправдатись, применшує значимість інших та гостро нападає на тих, які думають по-іншому. Така особа несвідомо починає переслідувати себе саму, що породжує в ній таке роздратування, яке перетворюється у переслідування інших.

У Євангелії читаємо про реакцію фарисеїв та книжників на слова Ісуса, перед обличчям Його пророчої істини: «Вони ж наповнилися люті й змовлялися між собою, що їм зробити б Ісусові». Подія зцілення сліпородженого показує нам, як вони нав’язують терор власного бачення всім, хто їм суперечать, і мстяться, виключаючи їх із суспільного життя. Вони бояться світла, тому що їхня хробачлива душа віддає перевагу перебуванню в темряві і під землею.

Корумпований з’являється на сторінках Євангелії як той, хто грається з істиною: намагається підступом впіймати Ісуса на слові, готує змову, щоб усунути Його зі своєї дороги, підкуповує того, хто здатний зрадити. Святий Іван характеризує цих людей, кажучи: «Світло засіяло серед темряви, але темрява його не прийняла». Саме так – це люди, які не здатні прийняти світло.

Завершуючи вступ до роздумів про корупцію та зцілення від неї, кардинал Берґольйо висловлює побажання, щоб вони допомогли нам зрозуміти загрозу особистого та суспільного падіння, яке закорінене в корупції, а також щоб спонукали нас бути чуйними, пам’ятаючи про те, що щоденна спільність з гріхом може привести до зіпсуття, до корумпованості.