Зарозумілість віддаляє нас від Божого світла. На молитві «Ангел Господній» за Папою Франциском, 30 березня 2014

Відкритися на Христове світло, щоб приносити плоди та викорінювати нехристиянську поведінку закликав вірних Папа Франциск, промовляючи до десятків тисяч прочан, які у неділю, 30 березня 2014 р., заповнили площу Святого Петра у Ватикані, щоб проказати разом з Наступником святого Петра Богородичну молитву «Ангел Господній», вислухавши перед тим його повчання.

Святіший Отець коментував євангельський уривок про зцілення чоловіка, що народився сліпим, якому Ісус відкрив очі. За його словами, цей довгий уривок розпочинається розповіддю про сліпця, який почав бачити, а завершується згадкою про тих, які вважали себе зрячими, але були «сліпими душею». Про саме чудо розповідається у двох стрічках, бо автор, як підкреслив Папа, бажав звернути увагу на дискусії, які розпочалися після цього, і на порожні балачки, адже нерідко «добра справа, діло милосердя, викликає балачки і дискусії, тому що існують такі, які не хочуть бачити істину».

Оздоровлений сліпець спочатку був допитуваний враженим натовпом, а пізніше – законовчителями, які також допитали його батьків. Врешті, цей чоловік прийшов до віри, і це – «найбільша благодать, яку йому зробив Ісус: не лише бачити, але пізнати Його, як світло для світу».

«І в той час, як сліпець поступово наближався до світла, законовчителі, навпаки, дедалі більше заглиблювалися у свою внутрішню сліпоту, – вів далі Святіший Отець. – Замкнуті у своїй зарозумілості, вони вважають, що вже мають світло, а тому не відкриваються на Ісусову істину. І роблять все для того, щоб заперечувати очевидне. Вони піддають сумнівам ідентичність зціленого чоловіка, заперечують Божу дію у цьому зцілення, виправдовуються тим, що Бог не зціляє у суботу, доходять до того, що навіть сумніваються, чи той чоловік народився сліпим. Їхня замкненість на світло стає агресивною та виливається у вигнання зціленого чоловіка з храму».

Далі Папа представив шлях сліпого, який був поступовим і розпочався з пізнання імені Ісуса. Адже спочатку він нічого іншого не знав: «Чоловік, що зветься Ісусом, зробив болото і намастив ним мені очі», – каже він тим, які його допитували. Під час наполегливого розпитування, зцілений визнає Христа спочатку пророком, а далі – людиною, близькою з Богом. А коли його вигнали з храму, тобто, виключили із суспільства, Ісус знову його знайшов, та «вдруге відкрив очі», об’явивши: «Я – Месія». І тоді цей чоловік вигукнув: «Вірую, Господи!», – та припав Христові до ніг.

«Наше життя іноді схоже до життя цього сліпця, який відкрився на світло, на Бога і Його благодать. Але часом, на жаль, воно є таким, як і цих законовчителів: з висоти своєї гордості судимо інших, а навіть – Господа», – зауважив у цьому контексті Святіший Отець, додаючи, що «ми запрошені відкритися на Христове світло, щоб принести плід у своєму житті, щоб усунути поведінку, яка не є християнською». Адже цим законовчителям забракло саме смирення, терпеливості та милосердя.

Підсумовуючи, Папа заохотив вірних, повернувшись додому, взяти в руки Євангелію та прочитати цей уривок, щоб зрозуміти, в чому полягає шлях від сліпоти до світла і дорога до глибокого засліплення, запитуючи себе: яким є моє серце? Відкритим на Бога, чи закритим? Відкритим на ближнього, чи ні? «Ввірмо наш великопосний шлях Пречистій Діві Марії, щоб також і ми, як і той зцілений сліпець, змогли, завдяки Христовій благодаті, прийти до світла, дедалі більше наблизитися до світла та відродитися до нового життя», – закликв Святіший Отець.