Тільки з Божою допомогою можемо знайти розв’язку драматичним ситуаціям. Великий Піст 2014

У цьогорічний Великий Піст Церква та вірні України, весь український народ, за словами Послання на Піст Блаженнішого Святослава Шевчука, Глави УГКЦ «входять із відчуттям болю, страху, терпіння і тремтливої надії». Україна перебуває в дуже важкій ситуації, людська совість стривожена.

Блаженніший Святослав пише про найдовшу й найстрашнішу зиму в нашій історії, але, водночас, на Майдані ми пізнали справжній сенс жертовності, відданості й милосердя. Молитва, піст та милостиня надають нового духовного змісту тому, що зародилось на Майдані. Глава УГКЦ вказує, що, осмилюючи чисту жертву Небесної сотні та відданість сотень тисяч людей, кожен по-іншому повинен міряти своє життя, стаючи на шлях наверненя й очищення, перемагаючи ненависть і недовіру, утверджувати Богом дану гідність кожної людини, зберігати мир у наших душах і країні, сприяти примиренню й покаянню, допомагаючи зцілювати душевні й фізичні рани, яких зазнали українці.
«Учімося витривало й без нарікання нести свій щолденний хрест, навіть тоді, коли бракуватиме найнеобхіднішого, – закликає Блаженніший Святослав. – Нехай це буде нашим постом, який дає надію на краще майбутнє України».

Також і римо-католицькі Єпископи України закликали до щоденної молитви за збереження миру в Україні, та до проведення додаткого дня посту у понеділок 3 березня. Пригадаємо, що в римо-католицькій Церкві Великий Піст починається не у понеділок, а у Попільну середу.

В усіх великих віросповіданнях піст займає важливе місце. У Старому Завіті піст вважався основою духовності Ізраїля, ось так в книзі Товії читаємо:” Річ добра молитва з постом та милостиня зі справедливістю” (Тов 12,8). Піст включає в собі віру, покірливість, повну залежність від Бога. Постимо, щоб приготуватись до зустрічі з Богом, перш ніж братись за важке завдання чи просити прощення за провини, чи тому, щоб виявити біль, спричинений сімейним чи національним нещастям; але піст, невід’ємний від молитви та справедливості, понад усе спрямований на навернення серця, без якого, так як це остерігали пророки, він не має жодного сенсу.

Сам Ісус, перед початком Своєї прилюдної місії, постив сорок днів у пустині, виявляючи повне довір’я до спасенного Божого задуму. Він дав точні вказівки, щоб між Його учнями піст не став відхиленою формою хизування і лицемірства.

Святі Отці вірні біблійній традиції дуже шанували пости. З їхньої точки зору, практика посту допомагає людині відкритись до іншої поживи: Слова Божого і виконання волі Отця Небесного та у тісному зв’язку з молитвою, скріплює чесноти, побуджує милосердя, благає божественної допомоги, веде до навернення сердець. І в такому світлі ми повинні прийняти запрошення заклик до посту й молитви. Бо, справді, без Божої допомоги неможливо знайти розв'язку драматичній ситуації, в якій сьогодні знаходиться наша Батьківщина; без навернення сердець цього майже неможливо уявити.

Практика посту звернена на минуле, сьогодення і майбутнє: на минуле, як признання нашої провини проти Бога і ближніх, якою кожний з нас себе забруднив; на сьогодення, щоб навчитись відкрити очі для інших і до дійсності, яка нас оточує; на майбутнє, щоб прийняти до серця божественну дійсність і її відновити, починаючи від дару Божого милосердя, сопричастя з усіми людьми і всім сотвореним світом, беручи на себе відповідальне завдання, яке кожний має виконати в історії людства та з більшою наполегливістю молити Бога про зіслання дару взаєморозуміння, згоди й миру.

Сьогодні – перший день Великого Посту. Для кожного християнина – це час не тільки певного обмеження себе в їжі, але час, в якому належить зробити зупинку над своїми вчинками, відмовитися від різних розваг, гулянь, бенкетів. Цей піст встановлений на честь сорокаденного посту Ісуса Христа, який Він, усамітнений у пустині, провів, будучи спокушуваний сатаною, як пише св.Євангелист Матей: “Тоді дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав Його. Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів”(Мт 4,1–2).

Звернімо увагу на те, що навіть до Ісуса Христа приступав сатана і намагався Його спокусити, хоч і отримав, при цьому, нищівну поразку. То ж не дивуймося, що цей злий дух використовує кожну нагоду, користуючись притаманними йому брехливими фальшивими, підступними способами, щоб вразити людську душу, вирвати її з обіймів Божої любові, втішатися її муками та розпачем за ганебні духовні падіння. У хвилинах спокусливих випробувань просімо допомоги у Бога словами псальмопівця Давида: “Визволь мене від ворогів моїх, мій Боже і оборони мене від тих, що чинять беззаконня, і спаси мене від душогубів”(Пс 58,2–3).

Зупинімо нашу увагу на Ісусовому хресті на Голготі. З нього променить до нас безмежна любов Спасителя, а Він, Розіп’ятий, лагідно кладе на наше серце благання: “Сину, дочко, люби Мене! Люби свого ближнього, бо в цьому твоє спасіння!” “Нема більшої спонуки до любові від любові, якою ми були полюблені”, – пише св.Августин.

Сьогодні, в перший день посту, даймо собі обіцянку провести його на Божу славу та для спасіння душі. Постановімо собі зі щирим жалем вмитися від бруду гріха в купелі святої сповіді. Добровільно зречімось якихось тілесних приємностей чи розваг; не забуваймо про милостиню та солідарність, зокрема підтримуючи родини загиблих, постраждалих, поранених, травмованих душею і тілом. Хай в цьому буде наша жертва для Ісуса. Підтримаймо наші добрі справи щирими молитвами, розважаннями на хресній дорозі та участю в Богослужіннях.

Дотримаймо своєї обіцянки, даної Богові, не будьмо лукаві: не дозволяймо собі говорити одне, а робити інше. Всім серцем і душею любімо Господа Бога нашого, пам’ятаючи, що ми завжди є люблені Ним. Навіть у хвилини наших упадків Він не перестає нас любити, а чекає на наше навернення, як на розкаяного блудного сина, як на заблукану вівцю.