Evangelii gaudium – з Папою Франциском про нову євангелізацію (9)

Місійне перетворення Церкви» – таким є заголовок першого розділу першого Апостольського Напоумлення Папи Франциска «Радість Євангелія». У ньому він заторкує такі питання, як необхідність вирушити в дорогу, виходити до світу, несучи йому благу вість, що вимагає певного душпастирського навернення, пам’ятаючи також і про необхідність рахуватися з загальнолюдськими обмеженнями.

Святіший Отець, насамперед, пригадує, що євангелізація є виявом слухняності Ісусовому дорученню: «Ідіть, отже, та зробіть учнями всі народи». «У Божому слові, – зауважує він далі, – постійно присутній оцей динамізм “виходу”, який Бог прагне пробудити у вірних» (п. 20). «Іди, я тебе посилаю», «Підеш, до кого я тебе пошлю», – це Господні слова, звернені до пророків. І в наказі Ісуса «ідіть» бачимо «завжди нові виклики, які стоять перед євангелізаційною місією Церкви». А тому кожен християнин і кожна спільнота повинні збагнути, якого шляху від нього вимагає Господь, «але всі ми запрошені прийняти цей заклик: вийти із власного комфорту, маючи відвагу досягнути всіх околиць, які потребують Євангельського світла» (п. 20).

«Радість Євангелія, яка наповнює життя громади учнів – це місійна радість», – пише далі Папа, підтверджуючи ці слова цитатами зі Святого Письма, зокрема, про сімдесят двох учнів, «які повертаються з місії, повні радості», Сам Ісус «радіє у Святому Дусі» через те, що Його об’явлення досягнуло найменших та убогих. Радість пережили перші навернені після проповіді у день П’ятидесятниці. «Ця радість є знаком того, що Євангеліє звіщалося та приносить плоди. Але у ньому завжди присутній динамізм виходу та дарування, виходу із замкненості у собі, прямування вперед та постійного поновного засівання, завжди у іншому місці» (п. 21), – зауважує Святіший Отець, вказуючи на приклад Христа, Який не затримується на одному місці, щоб краще пояснити Добру Новину чи вчинити додаткові чуда, але під проводом Святого Духа іде до інших сіл і міст.

«Слово має у собі такий потенціал, який ми не можемо передбачити, – додає Наступник святого Петра. – Євангеліє розповідає про зерно, яке після засіву само виростає, навіть тоді, коли землероб спить. Церква повинна погодитися з цією невловимою свободою Божого слова, яке є дієвим у власний спосіб і в різноманітних формах, настільки різних, що часто не вкладаються у наші сподівання та розбивають наші схеми» (п. 22).