Повчання Папи Франциска – компас для вихователів (1)

На полицях книгарень майже усього світу бачимо вражаючу повінь публікацій Хорхе Маріо Берґольйо, теперішнього Папи Франциска. Очевидно, йдеться про книги, які він написав, коли був архиєпископом Буенос-Айреса, чи про записи доповідей та конференцій, які кардинал Берґольйо виголосив ще до вибору на Вселенського Архиєрея. Уже вийшли у світ публікації десятками мов, і то не тільки найпоширенішими. У наших наступних передачах, присвячених християнському вихованню дітей, буде йти мова про одну з книжок, яка не була нещодавно написана Папою Франциском, хоч і спільно видана (точніше перевидана) іспанською мовою наприкінці 2013 року одночасно двома видавництвами – видавництвом Отців Кларетіан в Буенос-Айресі (Аргентина) та видавництвом Отців Салезіан в Мадриді (Іспанія), а саме про книжку «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн».

Йдеться про перевидання циклу конференцій, темою яких було християнське виховання і які кардинал Берґольйо провів у Буенос-Айресі 1999 року. Цикл конференцій, в яких брали участь католицькі вихователі та вчителі усіх рівнів, як також і батьки, вже був виданий 2006 року, а тепер побачило світ нове видання, що має на меті знайти шлях до якнайбільшої кількості вихователів-християн, як у шкільному, так і в суспільному та домашньому середовищах.

Вступ до цього другого видання написала іспанська черниця сестра Іммакуляда Тусет Ґарін із Згромадження Ісуса-Марії, яка підсумовує думки Папи Франциска про християнське виховання, вказуючи, що згадана книжка є надзвичайно актуальною, бо виражає турботи та прагнення вихователів, освітлює конкретні ситуації, з якими зустрічається кожен, кому лежить на серці християнське виховання дітей. Кардинал Берґольйо вказує, що батьки та вихователі є свідками постмодерних часів, в яких, за його словами, знаходимось у ситуації, так би мовити «корабельної аварії», коли втрачено всі попередні цінності, ще не набуто нових, а ті, що зазнали аварії, можуть розраховувати тільки на себе самих і на власну історію, що є їхнім найбільшим багатством.

Багатством католицьких батьків, вчителів-католиків, вихователів-християн є виховання, яке вони самі отримали як у своїх родинах, так і від тих, що передали їм християнські цінності. Хорхе Маріо Берґольйо наголошує, що «пам’ятати про це – означає перевищити вдячність за все отримане; це означає з любов’ю і відданістю продовжувати цей захоплюючий шлях, щоб ним могло крокувати молоде покоління. Черпаючи з цієї благодатної пам’яті, потрібно з більшою силою звіщати Євангеліє». «Пам’ять народів – це не комп’ютер, – сказав Папа Франциск, – Пам’ять народів – це серце».

Тому, пише у вступі сестра Іммакуляда, передаючи віру нашим дітям, передаючи віру молодому поколінню, ми заглиблюємось у наше духовне коріння, стараючись перенести це знання в сучасний контекст, в наші виховні засоби, передаючи незмінні духовні цінності.
Вона робить цікаве порівняння, вказуючи на книжку «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн», як на компас, що може зорієнтувати на виховному шляху, вказуючи чотири основні сторони світу: північ, південь, схід, захід. «Немов людям, що зазнали корабельної аварії, нам потрібен компас, який допоможе зорієнтуватись та знайти потрібний напрямок.

Отже, північ – це Ісус Христос. Він – основа й фундамент нашої ідентичності. До Нього спрямовуємо всі наші діла. Звіщати Христа та Його Євангеліє, укріплювати віру, жити нею в Церкві і для Церкви, з кожною людиною доброї волі.

Південь порівняний до служіння людині, з особливою увагою й любов’ю до найбідніших і найслабших. Це служіння, яке привертає людську гідність і надає значення кожному життю. З цієї точки зору діти та молодь є творцями нового людства.

Схід – це спільнота, що виховує. Нею є родина, школа, парафія, рухи та асоціації. Кардинал Берґольйо, теперішній Папа Франциск вказує, що виховна спільнота – це невелика дієцезальна Церква. У ній ми паломничаємо до вічності, як діти і брати. Ми запрошені творити культуру спільності. Мусимо бути вірогідними свідками всього, в що віримо, що любимо – і жити цим у спільності, щоб віддзеркалювати, а не притемнювати Боже слово». Ці слова Папи спонукають до зрозуміння, до здатності слухати й діалогувати, до спільних пошуків, допомагаючи нав’язати живі стосунки з людьми.

Сестра Іммакуляда Тусет Ґарін із Згромадження Ісуса-Марії, коментуючи книжку про християнське виховання, порівнює креативність і відвагу із заходом. Треба бути справжніми носіями надії, знаючи, що ми – паломники та сівачі. При цьому необхідно бути неупередженими і не прив’язаними до власної особи чи успіхів. Адже, на думку Папи Франциска, не є важливими жнива, але засів. Невтомно шукати якнайдоступніших шляхів, щоб передати віру дітям та молоді, роблячи це з покорою, толерантністю, лагідністю, відкритістю ума та креативністю, не боячись боротьби та страждань. Бути відблиском християнської надії, виходячи назустріч дійсності із справжнім пасхальним духом.

Думки кардинала Берґольйо, теперішнього Папи Франциска, є справжнім світлом, яке дозволяє досліджувати ці чотири основні сторони світу, невіддільні між собою, які взаємодоповнюються, щоб як компас вказати напрямок для наших щоденних завдань. Вони допомагають супроводжувати християнський зріст молодого покоління та його орієнтувати. В цьому й полягає виховання – супроводжувати життя, приймаючи це завдання як вимогу та виконуючи його із захопленням.

Книжка «Виховувати: вимога і захоплення. Виклики для вихователів-християн» допомагає усвідомити велику відповідальність за християнське виховання молодого покоління, яке не можна відкладати «на пізніше», або чекати, щоб цим зайнялись інші.

Уривки з цієї книжки будуть темою наших наступних передач у вівторки, які присвячені християнському вихованню дітей.