Папа Франциск: Християнська вірність полягає у смиренні перед Богом

Оберігати свою «малість», щоб могти діалогувати з величчю Бога, Який завжди нав’язує особисті взаємини з кожним із нас, а це ніколи не є діалогом з масами. Таку пораду Папа Франциск дав під час ранкової проповіді в каплиці резиденції «Дім святої Марти» у вівторок, 21 січня 2014 р., коментуючи біблійне читання про покликання царя Давида.

Святіший Отець наголосив на тому, що взаємини з Богом завжди є особистими, «між особою та особою», а не «між могутністю та масою». І навіть тоді, коли це діалог з народом, то це народ, який «має ім’я».

«У народі кожен має своє місце. Ніколи Господь не промовляє до люду, як до маси, ніколи. Він завжди звертається особисто, звертається по-імені. І вибирає особисто», – зауважив проповідник, додаючи, що ці взаємини мають ще одну характеристику: це взаємини між великим Богом та нами, що є малими: «коли Бог вибирає людей, також і народ, завжди вибирає малих».

Так, вибраний народ був одним з найменших, був слабшим від інших народів. Тут бачимо «діалог між Богом та малістю людини», що також підтверджує Пресвята Богородиця, коли каже: «Бог зглянувся на покору слугині Своєї». Так само пророк Самуїл, коли шукав поміж синами Єсея нового царя для Ізраїля, то зупинив свій погляд на старшому, який був високим і великим. Але Господь сказав йому не дивитися на зовнішність та вказав на наймолодшого Давида. Тому що Бог, як зауважив Папа, бачить серце та обирає згідно з Своїми критеріями.

«Через Хрищення всі ми були обрані Богом. Всі ми є вибраними. Він вибрав насз нас зокрема, дав нам ім’я і споглядає на нас», – вів далі Святіший Отець, зазначивши, що такий стан не виключає можливості помилитися, і знаємо багато розповідей про прогрішення, навіть дуже великі. Як же ж тоді бути? Коли Давид прогрішився, то «впокорився, повернувся до своєї малості та визнав: Господи, я грішний. Він просив прощення та чинив покуту». А після другого гріха казав: «Господи, покарай мене, а не народ». За словамиЙого Святості, Давид «зберігав свою малість через розкаяння, молитву та плач», а тому міг вступати у діалог з Богом.

У цьому контексті виринає запитання про те, в чому полягає християнська вірність? Папа відповів: «Наша вірність – це, просто, зберігати нашу малість, щоб змогти діалогувати з Богом. Ось чому покора, лагідність, тихість є дуже важливими в житті християнина, адже вони є охоронцями малості, на яку Господеві подобається споглядати».