Evangelii gaudium – з Папою Франциском про нову євангелізацію (3)

У своєму першому післясинодальному Апостольському Напоумленні Папа Франциск наголошує на радості, яка випливає зі звіщення та прийняття Євангельської благовісті. Очевидно, що ці роздуми розпочинаються від біблійної основи.

У 4 пункті Святіший Отець, цитуючи старозавітних пророків, пригадує, що Книги Старого Завіту говорять про «радість спасіння», яка осягне свою повноту у «месіанських часах». Пророк Ісая оспівує прихід Месії, як «радісну новину», «звіщення радості», як заклик радіти, «викрикувати на радощах». Пророк Захарія, бачачи «день Господній», закликає прославляти Царя, що на осляті, словами: «Ликуй, донько Сіону, радій, донько Єрусалиму!». А пророк Софонія вказує на Самого Бога, як на осередок свята: «Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує. Він буде вельми радуватися тобою, Він відновить тебе любов'ю Своєю. Він буде веселитися Тобою під веселі співи» (Соф. 3,17). Цю радість переживаємо серед малих щоденних речей, як відповідь на сповнене любові запрошення Бога, нашого Отця: «Мій сину, якщо тільки можеш, добре дбай про себе, (...) себе не позбавляй щасливої днини» (Сир 14,11.14), – читаємо у Книзі Сираха.

Наполегливий заклик до радості, за словами Папи, знаходимо у Євангелії, в якій «сіяє прославлений Христовий хрест» (п. 5). «Радуйся!» – цими словами ангел вітає Марію під час Благовіщення. Коли Діва Марія промовила до Своєї родички Єлизавети, у її лоні «здригнувся з радості» Іван Христитель. У подячній пісні Марія виголошує: «Дух мій радіє у Бозі, Спасі моїм».

Розпочинаючи Свою місію, Ісус виголошує: «Тепер радість моя повна» (Ів 3,29). Ісус Сам «зрадів Святим Духом» (Лк 10,21). Його навчання є джерелом радості: «Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна» (Ів 15,11). Наша християнська радість випливає з джерела Його переповненого серця, і Він Сам обіцяє учням: «Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться» (Ів 16,20), та наполягає: «вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Ів 16,22). Тому, почивши Воскреслого, учні зраділи.

Діяння святих Апостолів розповідають, що у першій християнській громаді «страву споживали з радістю» (2,46). Там, де проходили учні, «була велика радість» (8,8), а вони навіть і серед переслідувань були «сповнені радості» (13,52). Ефіопський євнух, охристившись, «їхав, радіючи, дорогою своєю» (8,39), а тюремник, який прийняв у своєму домі колишніх в’язнів апостолів, «веселився з усім домом, який увірував в Бога» (16,34). «То чому ж і нам не ввійти у цю ріку радості?» – підсумовує цей дискурс Папа Франциск.