Папа Франциск: Богослови – це піонери діалогу між Церквою та різними культурами

Від 2 до 6 грудня 2013 року тривали пленарні засідання Богословської Міжнародної Комісії, яку очолює архиєпископ Ґерхард Людвіґ Мюллер, Префект Конгрегації Доктрини Віри. Під час пленарних зустрічей члени Комісії присвятили особливу увагу трьом актуальним на сьогоднішній день темам: питанню монотеїзму, значенню соціального вчення Церкви у контексті, ширшому від християнської доктрини, та питанню sensus fidei.

По закінченню пленарних зустрічей членів Богословської Міжнародної Комісії прийняв на приватній аудієнції Папа Франциск. Промовляючи до присутніх в апостольському палаці у Ватикані, Вселенський Архиєрей наголосив: «Ця зустріч дає мені нагоду подякувати вам за працю, яку ви виконали за останнє п’ятиріччя, та ще раз ствердити важливість церковного служіння богословів для життя і місії Божого народу». Папа пригадав, що у нещодавньому документі «Богослов’я сьогодні: перспективи, принципи, критерії» члени Богословської Міжнародної Комісії стверджують, що богослов’я є наукою і мудрістю. Наукою, оскільки використовує ресурси розуму, освітлені вірою, щоб проникнути і зрозуміти таїнство Господа Бога, Який об’явився у Христі Ісусі. Але, перш усього, є мудрістю.

«Богослов, – як нагадав Папа Франциск, – намагається висвітлити єдність задуму Божої любові і трудиться для того, щоб показати, як правди віри формують органічну єдність, гармонійно укладену». А пригадуючи повчання ІІ Ватиканського Собору, він додав, що богослов має також завдання уважно слухати, розрізняти та інтерпретувати різні голоси нашого часу, вміючи давати їм оцінку у світлі Божого Слова, щоб, таким чином, об’явлена правда була щоразу зрозумілішою, краще прийнятою та поданою у найвідповіднішій формі (див. Gaudium et spes, 44). Підсумовуючи, Єпископ Риму наголосив, що богослови – це піонери діалогу між Церквою та різними культурами, які є завжди на передовій такого діалогу, а не позаду. Цей діалог Церкви з культурами повинен сприяти прийняттю Божого Слова людьми усіх націй, рас, народів і мов.

Далі Вселенський Архиєрей коротко зупинився над трьома темами, над якими члени Богословської Міжнародної Комісії дискутували продовж минулих кількох днів. Говорячи про стосунки між монотеїзмом та насиллям, Папа звернувся до твердження Комісії, яка наголошує на тому, що Боже Об’явлення є насправді Доброю Новиною для усіх людей. Господь не є загрозою для людини! Віра в єдиного і тричі святого Бога не є і ніколи не може бути джерелом насилля та нетолерантності. Навпаки, така віра здатна об’єднувати людей доброї волі. З іншого боку, остаточне Об’явлення Бога в Ісусі Христі вчиняє неможливим будь-яке звернення до насильства «в ім’я Бога». «Саме Своїм відкиненням насильства, перемогою зла добром, хресною кров’ю, Ісус примирив людей з Богом та між собою», – зазначив Святіший Отець.

Роздумуючи над темою соціальної доктрини Церкви, Папа вказав на те, що ця доктрина завжди глибоко вкорінена у Божому Слові, яке ми слухаємо, богослужимо та яким живемо у Церкві. Христова Церква повинна, перш усього, сама жити тим соціальним вченням, яке несе у світ. Братні стосунки між віруючими, влада як служіння, ділення з бідними – усе це характеризує життя Церкви від її початків і може та повинно творити живу й приваблюючу модель для різних людських спільнот, починаючи від родин і аж до громадянського суспільства.

Зупиняючись над третьою темою, Папа Франциск наголосив, що завдяки дару Святого Духа члени Церкви мають сенс віри (sensus fidei). Мова йде про чуття віри, так би мовити, духовний інстинкт, який дозволяє «чути з Церквою» і розрізняти те, що є згідним із апостольською вірою і духом Євангелія Ісуса Христа. Цей сенс віруючих не можна плутати з дійсністю соціологічної думки більшості. Святіший Отець наголосив, що завданням богословів є випрацювати критерії, які дозволяють розрізнити правдиві вияви sensus fidelium (сенсу віруючих). Учительський Уряд Церкви, зі свого боку, має обов’язок бути уважним до усього того, що Святий Дух промовляє до Церкви через автентичні виявлення сенсу віруючих. «Ця уважність є надзвичайно важливою для богословів», – мовив Папа, додаючи, що його попередник Папа Венедикт XVI багато разів підкреслював, що богослов повинен завжди бути уважним у слуханні віри, якою живуть, зокрема, малі та прості люди.

На закінчення Вселенський Архиєрей пригадав присутнім, що їхня місія є, одночасно, захоплюючою і ризикованою. Захоплюючою, оскільки пошук та навчання богослов’я можуть стати справжньою дорогою святості, як нам про це свідчать численні Отці та Доктори Церкви. Але також є й ризикованою, бо несе із собою спокуси закам’янілості серця, гордості та амбітності. Далі Папа Франциск закликав Непорочну Діву Марію допомогти усім богословам зростати у дусі молитви та побожності і, таким чином, в покорі серця, бути справжніми слугами Церкви Христової.