Божі любов і вірність – запорука віри у воскресіння. На молитві «Ангел Господній» з Папою Франциском 11 листопада 2013

Вічне життя, яке Бог приготував для нас, це не просто покращення нашого теперішнього, адже Господь не перестає нас дивувати. Про потойбічне життя Папа Франциск говорив перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 10 листопада 2013 р., коментуючи євангельський уривок, який розповідає про те, як садукеї, що не вірили у воскресіння, намагалися загнати Ісуса у пастку, вигадавши уявний випадок про жінку, яка мала на землі сімох чоловіків, які померли. Мовляв, чиєю вона буде жінкою після воскресіння?

Відповідаючи на це підступне запитання, Христос, насамперед, пояснив, що вічне життя є чимось іншим, має інший вимір, де вже не буде подружжя, яке пов’язане з нашим життям на землі. Там люди стануть подібними до ангелів, а що це означає, ми не навіть здатні уявити.

Але далі Учитель іде у наступ, доводячи слушність віри у воскресіння. Він цитує Святе Писання, знаходячи докази в розмові Мойсея з Богом, Який називає Себе «Богом Авраама, Ісаака та Якова». «Боже ім’я, – сказав Святіший Отець, – пов’язане з іменами людей, з Якими Він зв’язується, і цей зв’язок є сильнішим від смерті. Ми можемо сказати це також і про взаємини Бога з нами, з кожним із нас: Він є нашим Богом! Він є Богом кожного з нас! Це так, ніби він носить наше ім’я».

Ісус у цьому контексті пояснив садукеям, що «Бог є Богом не мертвих, але живих, усі бо живуть для Нього». Це, за словами Папи, вирішальний зв’язок, фундаментальний завіт з Ісусом, який Сам є «Життям і Воскресінням, тому що Його розп’ята любов перемогла смерть». «В Ісусі, – додав він, – Бог дарує нам вічне життя, дарує його всім, в всі, завдяки Йому, мають надію на життя, ще справжніше, ніж це. Життя, яке Бог готує для нас, не є просто оздобленням цього теперішнього, воно перевищує нашу уяву, тому що Бог невпинно захоплює нас Своїми любов’ю та милосердям».

Як пояснив далі Святіший Отець, те що відбудеться, є протилежним до того, чого очікували садукеї: «Не це життя буде орієнтиром для вічності, для іншого життя, яке нас очікує, але вічність, тамте життя, просвітлює та додає надію для земного життя кожного з нас». Якщо дивитися на цю справу лише по-людськи, то «шлях людини пролягає від життя до смерті». Однак, Ісус повністю змінює перспективу, зазначаючи, що наше паломництво проходить від смерті до життя, до повноти життя. Отож, смерть за спиною, позаду, а не перед нами, тому що Бог, Який також «носить наші імена», є Богом кожного з нас, є «Богом живих».

Але навіть тут, на землі, «в молитві, Святих Тайнах, у братерстві» ми зустрічаємося з Ісусом та Його любов’ю, і вже наперед можемо засмакувати щось з того вічного життя. «Досвід Його любові та вірності запалюється, немов полум’я у наших серцях та підтримує нашу віру у воскресіння, – підсумував Папа Франциск. – Бо ж якщо Бог є вірним та любить, то це не може бути лише на якийсь час, вірність є вічною і не може змінитися. Божа любов є вічною, вона не може змінитися».