Другий Ватиканський Собор про Східні Католицькі Церкви (15)

Добігає до завершення Рік віри, приурочений 50-й річниці початку Другого Ватиканського Собору, а разом з ним – і наш цикл передач, присвячений його спадщині. Протягом останніх місяців, на основі доповіді відомого знавця канонічного права владики Димітріоса Салахаса, Екзарха для католиків східного обряду в Греції, ми розглядали вплив Собору на життя Східних Католицьких Церков. Залишилося ще одне питання, а саме: що говорить Другий Ватиканський Собор про долю цих Церков у перспективі єдності зі Східними Православними Церквами.

Декрет про Східні Католицькі Церкви Orientalium ecclesiarum, закінчується такими словами: «Священний Собор вельми радіє з приводу плідної та дієвої співпраці Католицьких Церков Сходу й Заходу, й, одночасно, заявляє: всі ці юридичні приписи встановлені для теперішніх умов, доки Католицька Церква та відділені Православні Церкви не досягнуть повноти сопричастя» (п. 30).

Чи ж тут йде мова про скасування Східних Католицьких Церков після того, як настане так бажана єдність Христової Церкви? Зовсім ні, адже ці слова стосуються «приписів». Тобто, закони, якими сьогодні керується життя цих Церков, зокрема, їхні взаємини з Церквою Риму, будуть дійсними до того часу, доки не будуть змінені або скасовані вищою церковною владою з огляду на важливі причини, серед яких, без сумніву, однією з найважливіших може стати повне сопричастя між Сходом та Заходом.

Двадцять років тому це питання було темою досліджень Змішаної богословської комісії діалогу між католицькою і православними Церквами, яка у спільному документі заявила: «Східні Католицькі Церкви, які хотіли відновити повне сопричастя з Римською Столицею і залишилися вірними йому, зберігають права і обов’язки, які пов’язані з цим сопричастям, частиною якого вони є. А тому, вони мають право на існування і душпастирський обов’язок працювати над тим, щоб дати відповідь на духовні потреби своїх вірних».

Отож, після осягнення єдності Церкви, за яку східні католики моляться і для якої протягом століть працюють серед багатьох протиріч та ворожості різноманітних середовищ, не буде ні поглинання, ні скасування. Католицький і православний Схід становитимуть одну Церкву у сопричасті з Церквою Риму, а Церква Риму буде у сопричасті зі східними Церквами.