Сьогодні – день надії. Папа Франциск під час Святої Меси на римському цвинтарі

У день святих, що випереджує день померлих, необхідно замислитися над надією. Таку думку висловив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він очолив у п’ятницю, 1 листопада 2013 р., в урочистість Всіх Святих, на римському цвинтарі «Кампо Верано».

Коментуючи біблійні читання, зокрема, уривок з Книги Одкровення, Святіший Отець зазначив, що він представляє прекрасний образ раю, де ті, які нас випередили й упокоїлися в Господі, споглядають Божу красу, доброту, лагідність, повноту любові. «Усі вони, – додав він, – проголошують, що спаслися не завдяки своїм ділам, хоч вони чинили також добрі справи, але були спасенні Господом: “Спасіння належить Богові, що на троні, та Агнцеві” (Одкр 7,10)». Бо це Господь нас спасає, це Він «наприкінці нашого життя бере нас за руку і як татусь, веде до того раю, де є наші предки».

Отож, до неба ми можемо увійти «лише завдяки крові Агнця», тобто, Христа. «І якщо сьогодні спогадуємо наших братів і сестер, які випередили нас у житті і перебувають в небі, то це тому, що вони обмиті Христовою кров’ю», – сказав Папа, наголошуючи, що саме у цій крові наша надія, а якщо прямуємо вперед разом з Богом, то Він ніколи не розчаровує.

У другому читанні прозвучали слова святого Івана з його першого Послання, в якому апостол писав: «Ми тепер – діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є» (1 Ів 3,1-2). «Бачити Бога, бути подібними до Бога – це наша надія. І сьогодні, саме в день святих і напередодні дня померлих, необхідно трішки замислитися над надією, тією надією, яка супроводжує нас у житті», – зауважив Святіший Отець, пригадавши про те, що перші християни зображали цю чесноту, як якір, закріплений біля берега раю, а ми, під час життєвої мандрівки, прямуємо до того берега, тримаючись за канат цього якоря. За словами Папи, це прекрасний образ надії: мати серце, заякорене там, де є наші предки, де є святі, де перебуває Христос, Бог.

«Надія є немовби закваскою, вона примушує розширити душу. В житті існують важкі моменти, але завдяки надії душа прямує вперед, дивлячись на те, що її чекає», – вів далі Святіший Отець, додаючи: «Сьогодні – день надії. Наші брати й сестри перебувають у Божій присутності, також і ми будемо там, виключно завдяки Божій благодаті, якщо крокуватимемо Ісусовою дорогою». Адже, як писав святий апостол Іван, «хто має цю надію, то себе очищує».

У контексті того, що богослуження відбувалося перед заходом сонця, Папа зазначив, що це також нагода замислитися над тим, а яким буде захід мого життя. Адже до всіх нас він прийде. Тож чи дивлюся на нього із надією, з тією радістю, яка випливає з усвідомлення того, що мене зустріне Господь? Саме таким, за словами Святішого Отця, є християнська думка, яка приносить нам мир. «Сьогодні, – додав він, – день радості, але радості спокійної, лагідної, радості миру».

«Задумаймося над заходом численних наших братів і сестер, які випередили нас, замислюймося над своїм заходом, коли він прийде. І думаючи про це, запитуймо: Де заякорене моє серце? І якщо воно не заякорене добре, закріпімо його там, на тому березі, знаючи, що надія не розчаровує, тому що не розчаровує Господь Ісус», – підсумував Папа Франциск.