Папа Франциск до монахинь: «Дбайте про спільнотне життя, бо коли життя в спільноті
є родинним, то у ній є Святий Дух» (4 жовтня 2013 р.)
«Я думав, що ця зустріч відбудеться так, як дві попередні, що їх ми мали у Кастель
Ґандольфо, у капітульній залі, сам-на-сам із сестрами, але, признаюсь вам, що я не
маю сміливості вигнати кардиналів», – цим жартом Папа Франциск розпочав свою промову
під час відвідин клявзурового монастиря сестер Кларисок в Ассізі 4 жовтня 2013 року.
Папа спершу подякував за теплий прийом та за молитву сестер за Вселенську Церкву.
У своєму слові Вселенський Архиєрей зазначив, що, коли якась сестра-монахиня
посвячує своє життя Господеві у клявзуровому, тобто затворницькому монастирі, то стається
переміна, яку дуже важко усвідомити. Ми звикли думати, що така сестра ізолюється від
інших людей, залишається наодинці з Господом, провадить аскетичний, покутничий спосіб
життя. Але це не є життєва дорога клявзурової сестри-монахині, як також і не християнина.
Цей шлях завжди проходить через Ісуса Христа, Який є «центром вашого життя, покути,
спільнотного життя, вашої молитви і також універсальності молитви». Коли особа крокує
шляхом споглядання Ісуса Христа, молитви і покути з Господом Ісусом, тоді стає дуже
гуманною. За словами Єпископа Риму, сестри-монахині покликані мати цю велику людяність,
як людяність Матері Церкви; розуміти життя, бути особами, які розуміють людські проблеми,
які вміють прощати, які вміють просити у Бога за інших людей. А говорячи про знак
справжньої клявзурової сестри, Папа Франциск наголосив на радості, додаючи: «Мені
стає сумно, коли зустрічаю сестер-монахинь, які не вміють радіти. Може й посміхаються,
але з усмішкою бортпровідниці не із усмішкою радості, яка випливає із серця».
Далі
Святіший Отець пригадав, що того дня вранці під час Святої Меси він говорив про святого
Франциска, який вдивлявся у розп’яття Ісуса, на якому Божий Син зображений з широко
розплющеними очима, з ранами, що кровоточать. Саме ця дійсність, дійсність Ісуса Христа,
є предметом споглядання для кожної сестри-монахині. Як гарно, коли до розмовниць клявзурових
монастирів приходять люди, щоб попросити про молитву і розповісти про свої проблеми.
Можливо, сестра нічого особливого й не відповість, але вона скаже слово, яке почерпнула
із споглядання Ісуса Христа, вона зрозуміє проблему, оскільки вона є експертом із
людяності. «Таким є ваш шлях: не надто духовний», – повчав Папа сестер-монахинь Кларисок,
додаючи, що справжня духовність є дорогою з Ісусом Христом, Який є Богом і людиною,
Який став людиною задля нас. Папа наголосив, що Церква прагне, щоб богопосвячені особи
у клявзурових монастирях були матерями, тобто, щоб давали життя іншим. «Коли ви молитеся
за священиків, за семінаристів, ви маєте з ними материнські стосунки; молитвою ви
допомагаєте їм ставати добрими пастирями Божого народу».
У другій частині своєї
промови Єпископ Риму заторкнув тему спільнотного життя. «Прощайте, терпіть одні одним,
бо життя у спільноті не є легким. Диявол усіма способами намагається розділити», –
наголосив Папа Франциск, закликаючи також до того, щоб дбати про дружні стосунки між
усіма у спільноті, про родинні стосунки, про любов між собою. «Щоб монастир не був
чистилищем, але щоб був родиною!» Проблеми є і будуть, але, як у родині, необхідно
їх вирішувати з любов’ю. «Дбайте про спільнотне життя, бо коли життя в спільноті є
родинним, то у ній є Святий Дух», – підкреслив Святіший Отець.
А на закінчення
він підсумував: «Я бажав вам сказати ось дві речі: споглядання завжди, завжди з Ісусом
Христом, Богом і Людиною. І життя у спільноті завжди із великим серцем». Папа запевнив
сестер-монахинь, що молить Господа про радість для них, про ту радість, яка зроджується
із правдивого споглядання Ісуса Христа і від доброго спільнотного життя.