Папа Франциск: Країна зростає тоді, коли конструктивно діалогують її різноманітні культурні багатства

Хоч перша Апостольська подорож Папи Франциска була присвячена Всесвітньому Дню Молоді, який відбувався у бразилійському Ріо-де-Жанейро, під час неї не могло забракнути зустрічей, присвячених місцевій церковній та громадській спільноті. Однією з таких була зустріч з політиками, дипломатами, представниками громадянського суспільства, підприємництва, найбільших релігійних спільнот, світу культури, яка відбулася у Муніципальному Театрі Ріо-де-Жанейро у суботу, 27 липня 2013 р.

«У вас бачу пам’ять і надію: пам’ять про шлях та свідомість вашої батьківщини та надію на те, що ця батьківщина, завжди відкрита на світло, яке променіє з Євангелія, й надалі зможе розвиватися в повній пошані до фундаментальних моральних принципів, що ґрунтуються на трансцендентній гідності людської особи. Пам’ять про минуле й утопія майбутнього зустрічаються в теперішньому, що не є зустріччю, позбавленою історії та обітниці, але моментом часу, викликом, щоб збирати мудрість та вміти її проектувати на майбутнє», – цими словами Святіший Отець розпочав своє звернення до провідників бразилійського суспільства, цитуючи бразилійського мислителя Алсеу Аморозо Ліму: «Ті, хто займають відповідальні пости в народі, покликані підходити до майбутнього із спокійним поглядом, який вміє бачити істину».

У цьому контексті Папа Франциск поділився своїми думками про «три аспекти цього спокійного, врівноваженого та мудрого погляду», якими є «оригінальність культурної традиції», «солідарна відповідальність за будування майбутнього» та «конструктивний діалог, щоб долати виклики сучасності».

Насамперед, Святіший Отець відзначив «динамічну оригінальність, якою характеризується бразилійська культура завдяки своїй здатності інтегрувати відмінні елементи». «Процес, який сприяє зростанню та цілісній гуманізації, культура зустрічі та взаємин – саме таким є християнський спосіб поширювати спільне добро, радість життя. І тут сходяться віра і розум, релігійний вимір з різними аспектами людської культури: мистецтво, наука, праця, література...», – додав він, вказуючи на те, що християнство поєднує трансцендентність і втілення.

Другий елемент, тобто, суспільна відповідальність, «вимагає певного типу культурної, і, як наслідок, політичної парадигми. Ми, – пояснив Папа, – відповідальні за формування наступних поколінь, за те, щоб допомогти їм бути вмілими в економіці й політиці та стійкими у моральних цінностях. Сьогодні майбутнє вимагає справи оновлення політики, яка є однією з найвищих форм любові. Майбутнє вимагає також гуманнішого бачення економіки та політики, яка дедалі краще здійснюватиме участь людей, виключатиме елітарність та викорінюватиме бідність». Це означає, що нікому не повинно бракувати найнеобхіднішого, а для всіх повинні бути забезпеченими гідність, братерство і солідарність.

Той, хто виконує роль провідника, повинен, за словами Святішого Отця, мати конкретні цілі та шукати необхідних засобів для їхнього здійснення. Однак, також може існувати небезпека розчарування, гіркоти, байдужості, коли не вдається зреалізувати прагнення. У цьому контексті Папа вказує на «динаміку надії», яка спонукає переступати через поразки і використовувати всі сили та здібності на користь людей, для яких працюється, приймаючи осягнені результати та створюючи умови для відкриття нових шляхів. Адже «саме властивістю лідерства є вибирати найкращий з-поміж варіантів, роздумавши над усіма, спираючись на власну відповідальність та керуючись дбанням про спільне добро». Ця модель дозволяє наблизитись до осередків суспільних негараздів, до їх долання сміливими та свобідними діями. «Той, хто діє відповідально, оцінює свою діяльність в контекст прав інших людей та ставить її перед Божим судом», – наголосив Святіший Отець, додаючи, що окрім наукової та технічної раціональності, наш час вимагає також моральної відповідальності.

Врешті, Папа перейшов до наступного аспекту, який він вважає фундаментальним для того, щоб виходити назустріч викликам сучасності. Ним є конструктивний діалог. «Між егоїстичною байдужістю та насильницьким протестом, – зауважив він, – існує завжди можливий варіант – це діалог. Діалог між поколіннями, діалог серед народу, тому що всі ми є одним людом, здатність давати й отримувати, залишаючись відкритими на істину». За словами Святішого Отця, країна зростає тоді, коли ведеться конструктивний діалог між її різними культурними багатствами. «У цьому діалозі вважаю також фундаментальним вклад великих релігійних традицій, які здійснюють плідну роль закваски суспільного життя та надихання демократії», – додав Папа, зазначаючи: «Мирному співжиттю між різними релігіями сприяє світськість держави, яка, не приймаючи, як власну, жодну конфесійну позицію, шанує та цінить присутність релігійного виміру в суспільстві, сприяючи його якнайконкретнішим вираженням».

«Коли лідери різних ділянок просять у мене поради, – підсумував Святіший Отець, – моя відповідь завжди однакова: діалог, діалог, діалог. Єдиним способом для зростання особи, родини, суспільства, єдиним способом сприяти прогресові народів є культура зустрічі, культура, в якій кожен має щось доброго, чим може поділитися, і всі взамін можуть отримати щось доброго».