Другий Ватиканський Собор про Східні Католицькі Церкви (3)

На основі доповіді владики Димітріоса Салахаса, Екзарха для католиків візантійського обряду в Греції, знайомимось з тим, що Другий Ватиканський Собор сказав про Східні Католицькі Церкви, аналізуючи також, які наслідки це мало в подальшому розвитку церковного життя та законодавства.

Як вже було сказано попереднього разу, під час Собору було прийнято окремий декрет, присвячений католикам східного обряду, який так і називається: Orientalium Ecclesiarum, (Про Східці Церкви). Дисциплінарні питання, вміщені у цьому документі, стосуються поняття Обряду, канонічного статусу Східних Католицьких Церков, їхніх взаємин з Церквою латинського обряду, збереження їхньої спадщини та реформ, необхідних для того, щоб відповісти на актуальні виклики. Мова йде про синодальну та патріаршу інституції, як традиційний спосіб управління у Східних Церквах, про дисципліну Святих Тайн, дату святкування Пасхи, про екуменічну місію Східних Католицьких Церков та їхні взаємини з Православними Церквами. Врешті, згадано про майбутню долю Східних Католицьких Церков у випадку осягнення повної єдності між католиками і православними.

Після Собору відбулося деяке уточнення понять «східна Церква» та «Обряд». У документах Собору йде мова про партикулярні Церкви або обряди, і складається думка, що він ідентифікує східну Церкву з окресленим обрядом, вважаючи Обряд синонімом Церкви. Додаткове світло на цей аспект проливає прийнятий у дусі Другого Ватиканського Собору Кодекс Канонів Східних Церков, який переходить від обрядової концепції Церкви до еклезіальної. Згідно з його визначенням, східна Церква – це збір вірних, тобто, екзистенційна дійсність, церковна одиниця, органічно структуризована завдяки власній ієрархії. Обряд, натомість, – це літургійна, богословська, духовна та дисциплінарна спадщина, яка відрізняється з огляду на культуру та історичні обставини та виражає властивий спосіб переживання віри кожної Церкви.

Східні обряди походять із олександрйської, антіохійської, вірменської, халдейської та візантійської традицій. Обряд в такому розумінні хоч і становить суттєвий елемент східної Церкви, то, однак, не є юридичним елементом. Церковна і обрядова приналежність можуть збігатися, але відрізнятися з юридичної точки зору. Так, наприклад, вірний Української Греко-Католицької Церкви і вірний Румунської Греко-Католицької Церкви належать до тієї самої візантійської традиції, але до двох окремих Церков свого права, кожна з яких має свій власний обряд.