Глобалізація байдужості відібрала в нас здатність плакати! Проповідь Папи Франциска під час відвідин Лампедузи

«Культура добробуту», яка спонукає нас думати лише про себе, вчиняє нас нечутливими до волання інших людей. На це звернув увагу Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він очолив, відвідуючи 8 липня 2013 р. італійський острів Лампедузу. Святіший Отець зазначив, що коли довідався про чергову катастрофу, внаслідок якої у Середземному морі загинули мігранти з Африки, то відчув, що повинен «приїхати сюди, щоб молитися, здійснити жест близькості, але також – пробудити сумління, щоб те, що трапилося, більше не повторювалося».

Звертаючись зі словами «щирої вдячності та заохочення» до мешканців, асоціацій, волонтерів та органів правопорядку, Папа зазначив: «Ви є малою дійсністю, але даєте приклад солідарності!» А вітаючи мігрантів-мусульман, побажав їм багатих духовних плодів під час священного місяця Рамадану, який розпочався саме цього дня ввечері.

Коментуючи читання з Книги Буття про те, як Каїн вчинив братовбивство, Святіший Отець зазначив, що першим питанням, з яким Бог звернувся до людини після гріхопадіння, було «Адаме, де ти?» Після гріха Адам був дезорієнтований, бо втратив своє місце в створінні, «вважаючи, що став могутнім». Однак, насправді втрачено гармонію зі світом і з ближнім, який вже «не є братом, якого слід любити, але стороннім, який турбує моє життя, мій добробут». Так доходить до другого питання: «Каїне, де твій брат?» «Мрія бути могутнім, бути великим, як Бог, більше того, мрія бути Богом, веде до ланцюга помилок, що є ланцюгом смерті, веде до пролиття крові брата!» – сказав Папа, додаючи, що два згадані питання сьогодні Бог ставить кожному з нас, бо ми всі «перестали бути уважними до світу, в якому живемо, не дбаємо, не бережемо те, що Бог створив для всіх, і навіть не здатні берегти одні одних».

Вказуючи на трагедію морських мігрантів, Святіший Отець зазначив, що «ці наші брати й сестри» пробували визволитися із складних ситуацій, щоб знайти «трохи спокою та миру», шукали кращого місця для себе і своїх родин, а знайшли, натомість, смерть. Дуже часто ті, що шукають цього, не знаходять зрозуміння та солідарності. «А їхні голоси підносяться до Бога», – наголосив проповідник, ще раз подякувавши мешканцям Лампедузи за свідчення солідарності. «Нещодавно, – додав він, – я розмовляв з одним із цих наших братів. Перш, ніж прибути сюди, вони перейшли через руки ділків, які наживаються на бідності інших, для яких убогість інших є джерелом прибутку».

Бог запитував Каїна: «Де твій брат?.. Його кров взиває до мене». Відповідаючи на запитання про те, хто є відповідальним за смерть у морі, «за кров цих братів і сестер», Папа зазначив, що кожен з нас скаже: це не я, мене це не стосується. «Сьогодні ніхто у світі не почувається за це відповідальним, ми втратили почуття братньої відповідальності, ми впали у лицемірство священика та левіта, про яких Ісус говорить у притчі про Доброго Самарянина», – сказав проповідник, додаючи, що ми себе заспокоюємо словами, що це не наша справа, бо «культура добробуту, яка спонукає нас думати лише про себе самих, вчиняє нас нечутливими до волання інших, вона робить так, що живемо у мильних бульбашках, які є нічим, які є гарними, але є нічим, ілюзією порожнечі, тимчасовості, що веде до байдужості до інших, навіть більше – до глобалізації байдужості. (...) Ми звикли до страждання ближнього, це нас не стосується, не цікавить, це не наша справа».

«Адаме, де ти?», «Каїне, де твій брат?» – за словами Папи, ці два запитання, які Бог поставив на початку історії людства, сьогодні звернені до кожного з нас. «Але я б хотів, – додав він, – щоб ми поставили третє запитання: “Хто з нас оплакував цей чи подібні факти?” Хто оплакував смерть цих братів і сестер? (...) Ми стали суспільством, яке забуло досвід плачу, співстраждання: глобалізація байдужості відібрала в нас здатність плакати!» У цьому контексті Святіший Отець зазначив, що в євангельському уривку, прочитаному під час Святої Меси, йшлося про плач і волання, спричинені Іродом у Вифлеємі, коли він вигубив немовлят, намагаючись вбити Ісуса. «Ірод сіяв смерть, щоб захистити свій добробут, свою мильну бульбашку. І це й надалі повторюється...», – сказав Папа, додаючи: «Просімо в Господа Бога, щоб скасував все те, що з Іродового залишилося також у наших серцях, просімо в Господа благодаті оплакувати свою байдужість, плакати над жорстокістю, яка є у світі, в нас самих, в тих, хто в анонімності приймає суспільно-економічні рішення, що відкривають шлях до таких трагедій».