Папа Франциск: заберемо з собою не те, що ми нагромадили для себе, а те, що дали іншим

У п’ятницю, 21 червня 2013 року, з Папою Франциском у каплиці ватиканської резиденції «Святої Марти» молилися представники Папської Ради у справах законодавчих текстів, на чолі з її Президентом кардиналом Франческом Коккопальмеріо, персонал вищезгаданої резиденції та працівники інших ватиканських інституцій.

У своїй проповіді під час Святої Меси Святіший Отець заохотив зібраних призадуматись над словами Ісуса Христа з Євангелії від святого Матея: «Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6, 21). У нашому житті, пояснив Вселенський Архиєрей, є скарби, які спокушують людину, але їх не можна забрати з собою після смерті, які ми будемо змушені залишити на землі. Смерть обезцінює ці земні скарби… «Я ніколи ще не бачив, щоб за похоронною процесією їхала вантажівка для перевезення речей», – іронічно наголосив Папа, додавши, що є, однак, скарби, які людина може забрати з собою у потойбічне життя, які ніхто не зможе нам вкрасти. Тими скарбами не є те, що ми нагромадили, зібрали для себе, але те, що дали для інших. «Саме той скарб, який ми дали іншим, зможемо забрати з собою… Любов, вчинки милосердя, служіння, саме їх заберемо з собою», – підкреслив Папа Франциск.

Далі Єпископ Риму зазначив, що Ісус Христос робить ще один крок вперед, поєднуючи скарб із «серцем», тобто вказуючи на зв'язок між ними. Господь Бог сотворив людину із тривожним серцем, яке б Його прагнуло, яке б Його шукало й знайшло. І якщо наш скарб не є близько Господа, то наше серце стає неспокійним, тобто прагне речей непотрібних. Багато людей, серед яких і ми, часто прагне того чи іншого, бажаючи осягнути чогось іще, і таким чином наше серце втомлюється, завжди залишаючись ненасиченим, а в результаті залишається порожнім, без любові. Папа закликав усіх приглянутись до свого серця: чи я маю втомлене серце, чи хочу тільки стабільності, отих кількох речей, хорошого рахунку в банку, того та ще й іншого... Чи може я маю тривожне серце, яке прагне завжди речей Господніх?!

На закінчення Святіший Отець також вказав на значення бажання людського серця, що відображається на усьому тілі людини: якщо людське серце любить, то ця любов робить усе тіло світлим, натомість погане серце вчиняє тіло темним. Із серця, що прив’язане до земних переминаючих скарбів, зроджується егоїзм, ненависть, війни… Тому, слід просити у Господа, щоб перемінив наше серце, щоб визволив нас від скарбів, які не можуть нам допомогти Його зустріти, не можуть посприяти нам у служінні іншим, і щоб дав нам світло розуміння та усвідомлення справжнього скарбу: Його істини. «Нехай же Господь перемінить наше серце, щоб ми шукали справжній скарб і, таким чином, ставали світлими особами, а не людьми темряви».