Бесіди про соціальну доктрину Церкви (91)

Щосереди програма української редакції Ватиканського Радіо присвячена темі соціального служіння Церкви. Різні інформаційні повідомлення відповідного змісту доповнює спеціальна тематична рубрика "Бесіди про соціальну доктрину Церкви". Пропонуємо вашій увазі черговий випуск з цієї серії:

*********************
Євангеліє та соціальне питання

На початку минулого року в Римі відбувався міжнародний конгрес на тему: «На що надіятись в період кризи?», під час якого Майкл Ньютон, з університету Святого Томи (США) виголосив доповідь про роль Євангелія перед обличчям викликів, пов’язаних з соціальним питанням. Сьогодні пропонуємо вашій увазі ці думки.

Насамперед, автор пригадує, що одним з постулатів соціального вчення Церкви є те, що не зважаючи на те, наскільки важливими не були б право, технологія, ринки, вони не мають моральних та духовних ресурсів, здатних запропонувати підґрунтя та глибоке коріння для етичної поведінки, здатної вчинити гуманним та цивілізованим світ економіки і підприємництва. Етика, яка не ґрунтується на справжній любові, завжди буде схильною до остигання й не могтиме відновлюватися. Подібно, як щойно зрізана квітка, яка виглядає міцною та свіжою, але доволі швидко в’яне.

Обов’язки, користь та суспільні контракти самі по собі не є достатніми для того, щоб впорядкувати світ комерції, позначений конкуренцією та окреслений вартістю, скеровуючи його до таких понять як солідарність, підтримка. Тож поза Євангелієм не існує іншої розв’язки для соціального питання, оскільки поза ним існує постійна загроза не змогти розгледіти вплив любові на життя інституцій.

Церква визнає важливість ринків, права, техніки, надбань людського знання, але без любові, супроводжуваної вірою, яка бачить, й надією, яка підтримує, ми стаємо на перешкоді «тим вічним задумам і трансцендентному призначенню, які живий Бог, Творець і Відкупитель, призначив людині», – писав блаженний Іван Павло ІІ в енцикліці про працю Laborem exercens. Люди бізнесу не прийшли у світ завдяки контрактові, ринковому обмінові, але отримавши дар життя. Вони народилися не на підприємстві, а у сім’ї, їх виховувала школа, їх прийняла певна спільнота.

Забуваючи про це, сучасні ідеології світу економіки зазнають справжньої духовної бідності, оскільки втратили доступ до джерела життєвих сил, які випливають з родини та релігії. Це виливається у брак взаємин, спільноти, і, як наслідок, – відсутність цілісного людського розвитку. Адже справжнє багатство полягає у якості міжлюдських взаємин, без яких ми не здатні розвиватися і зростати, як особи.

Тому, на економічне і фінансове життя взагалі слід поглянути не як на відокремлену абстрактну дійсність, керовану силами та законами ринку, але як на інституцію, вкорінену на багатому культурному ґрунті. Слід визнати, що економіка потребує Євангеліє, але не як поверховну набожність, зовнішню моду, а як справжню силу, здатну протистояти несправедливості, структурам гріха, споживацтву, кар’єризму. Саме це мав на увазі Папа Венедикт XVI, говорячи про необхідність «глибоко нового підходу до розуміння підприємства». На його думку, єдиним надійним способом для гуманізації ділового світу є «зробити місце для логіки дарування», як читаємо в енцикліці Caritas in Veritate.

Ця думка не є безпосереднім винаходом Венедикта XVI. Ще в 70-х роках минулого століття різні представники світу економіки та економічної науки вказували на необхідність переосмислення дотеперішнього підходу. Вже тоді відзначувало роль богослов’я у впровадженні категорії взаємин у життя інституцій. Постали навіть такі поняття, як «богослов’я інституцій», «богослов’я підприємства». Прозвучала думка про необхідність «відновлення філософських основ менеджменту».

Енцикліка Папи Венедикта XVI Caritas in veritate заохочує Церкву євангелізувати, нести благовість Євангелія також у світ економіки під еґідою «логіки дару». Бо «євангелізувати», як писав Папа Павло VI в Evangelii Nuntiandi, означає «досягнути і немовби перевернути силою Євангелія критерії судження, визначальні цінності, точки зацікавлення, напрямки мислення, джерела натхнення та моделі життя людства, які суперечать Божому слову та задумові спасіння».